+12 Київ
Останні дні нестерпно читати новини про результати обстрілів… Чернігів, Дніпро, Харків, Суми й постійні та щоденні жертви й некрологи. Цей потік може винести нас до берегів апатії або змусити думати і працювати ще більш злагоджено з партнерами, друзями й тими, хто не визначився. Не варто розпорошувати сили поза цим переліком у найближчі темні часи.
Україні потрібно мати достатню кількість артилерії й літаків, ППО й розумних рішень для непропорційної сили ворога. Це не пост філософії на тему… Скоріше нагадування собі, як говорила покійна Ірина Бекешкіна: "Ніщо не скінчилося, поки ми живі". Один дуже добрий друг України з-за океану якось у Мюнхені цьогоріч на полях конференції з безпеки сказав: "Олю, найгірше ви вже пройшли. Попереду буде ще довго й важко, боляче, але найгірше – позаду".
А політики й геополітика скрізь не таке естетичне явище, яким ми його можемо бачити в ідеальних контекстах сталих демократій звіддаля. Зблизька вона дуже цинічна й іноді більш абсурдна, ніж наша. Відповідь їй завжди була в сильній бюрократії та інститутах стримування. Нам точно потрібно будувати такі ж, бо після війни популізм нас з'їсть ізсередини.
Джерело: Ольга Айвазовська / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
