0 Київ
Рівно рік тому ВООЗ оголосила, нарешті, пандемію...
Після Китаю, після безпрецедентного досі спалаху в Італії, який виник після того, як емоційні італійці цілу ніч 19 лютого святкували свою перемогу в 1/8 Ліги чемпіонів, що призвело до швидкого поширення захворювання з колапсом систем охорони здоров'я... 20 тис. медпрацівників, пенсіонерів, повернули на роботу. Упродовж короткого проміжку часу Італія з кількістю жителів, у 23 рази меншою, ніж у Китаї, протягом восьми тижнів обігнала його за кількістю хворих, водночас 46% із них були в Ломбардії.
На момент оголошення пандемії у світі було 76 367 хворих і приблизно 5000 померлих.
Що зробила (або розкрила) ця пандемія поганого?
- Криза довіри до різних інститутів, зокрема ВООЗ;
- брак фахівців у сфері інфекційних хвороб, дефіцит ліжок змусив весь цивілізований світ змістити акценти в бік надання допомоги тільки тяжким і дуже тяжким хворим, що, звісно, не зовсім правильно, точніше, зовсім неправильно, бо на цій стадії ефективність будь-яких втручань нижча;
- змінюються, спричиняють гучні дискусії в суспільстві підходи до терапії без доказів (неминуче в цій ситуації), заведені з огляду на історичний досвід і патогенетичні особливості захворювання;
- у всіх країнах "оголилися" проблеми, пов'язані з недосконалістю систем протидії інфекціям.
Що зробила ця пандемія доброго?
- У нашій країні, однозначно, змінилося ставлення суспільства до медпрацівників, інфекційним стаціонарам дали фінансування готовності (а не за пролікований випадок), ми повернулися до підготовки державних нормативних документів (стандартів надання медичної допомоги, протоколів);
- припинено знищення лабораторних центрів, багатьох епідеміологів повернули на роботу, Україна виявилася п'ятою країною у світі, яка створила свої тести ІФА тощо;
- у робочих групах міністерства, у штабах можна побачити реальних професіоналів, і навіть повернулося "страшне" поняття – головний санітарний лікар.
Звісно, проблем багато і багато політики... Але загалом, я думаю, Україна непогано впоралася (з огляду на той сумний стан, у якому були наші різні інституції) передусім завдяки самовідданій роботі медиків, консолідації суспільства та професіоналізму наших колег...
Цей рік був надзвичайно складним для всіх. Багато хто втратив своїх рідних і близьких, багато колег пішли від нас назавжди. Суцільний невгамовний біль важким каменем лежить на серці, адже щодня ми зазнаємо нових і нових втрат.
Зараз, боюся, ми переживаємо найтяжчий період епідемії. Тому розслаблятися зарано. Але обов'язково переживемо.
І все буде добре.
Джерело: Ольга Голубовская / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
