Ми дуже любимо ситуації, коли півень дуже боляче клює в дупу. Наша національна традиція – ходити по лезу, доводити до крайнощів, а потім творити чудеса і витягувати самих себе із прірви

Я останнім часом багато думаю про емоційні гойдалки, на яких носиться наше суспільство.

Ще вчора все було настільки погано, що багато хто вже посипав голову попелом і готовий був розтинати всіх підряд посадовців. Орбан блокував будь-які перемовини з Україною в ЄС, республіканці забанили допомогу Україні зі США.

А сьогодні "магічним чином" ЄС розпочинає переговори про вступ України, а Сенат відкладає канікули, щоб продовжити перемовини щодо бюджету й допомогу Україні.

І воно може виглядати, як те, що сталося саме собою. Але я на власні очі бачила роботу українського посольства, української делегації й українського громадянського суспільства тут, у США. Це робота 24/7, без сну, без обідів, без перекурів. У якийсь момент ми з Олександром Борисенком боялися, що в американців станеться передоз від українців. Але, як бачите, їм це на користь.

Я впевнена, що так само інтенсивна робота тривала в європейських столицях. За цією роботою стоять сотні людей, імен яких ви не знаєте. Але на плечах цих людей тримається все те, що зараз дозволяє нам відчути хоча б тимчасове полегшення.

У цей же час з іншого боку сотні тисяч людей в українському війську фізично стримують навалу. Ми дивимося на карти, хапаємося за голови, а якийсь командир бере із собою кілька десятків людей, готових тут і зараз віддати життя, і відбиває російський штурм. А ППО збиває "Кинджали".

Так, на жаль, ми дуже любимо ситуації, коли півень дуже боляче клює в дупу. Це наша національна традиція – ходити по лезу, доводити до крайнощів, а потім творити чудеса і витягувати самих себе із прірви.

Але загалом, коли вам наступного разу захочеться кричати "все пропало", згадайте, що просто в цей момент якісь люди віддають життя і здоров'я, щоб виправити ситуацію. І найкраще, що ви можете зробити в цей момент, – приєднатися до цих людей. Тоді їхній тягар стане трішечки меншим, а ваша кукуха буде ціліша, бо голова і руки будуть зайняті ділом.

Менше драматизму. Більше віри в наших людей і, як не дивно, в державу.

Джерело: Olha Reshetylova / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора