+30 Київ
Я не впізнала вчора Олексія.
Олексій має подвійну ампутацію верхніх кінцівок. Я багато зрозуміла про любов, підтримку й життя без рук завдяки Олексію та Олександрі, його дружині, яка завжди поруч.
Думала цілий день: що ж так змінило Олексія? І ввечері до мене дійшло – протези рук, які дали йому незалежність. Незалежність змінила його повністю. Його погляд, осанку, ходу. Те, як він спілкується і як везе сам валізу.
Колись я так не впізнала однієї своєї знайомої, яка розлучилася із чоловіком. Роками вона дивилася на нього, перед тим як щось сказати. Завжди стояла за спиною й чекала, поки він її представить. Завжди говорила тихо й невпевнено. І от я зустріла її після розлучення, вона потисла мені руку, влучно пожартувала, розповіла про бізнес-проєкт. "Ми знайомі?" – спитала я. Вона відповіла: "Ви знаєте іншу мене. Тепер я вільна". Незалежність змінила її повністю. Її погляд, осанку, ходу. Те, як вона говорила, і те, як її бачили люди навколо.
"Уперше я був в Україні ще в кінці 80-х, – розповів мені один іноземець, – ми їхали потягом декілька діб із російської глибинки, і вікна в потязі були заклеєні газетою. Я мав розповісти якісь ядерні секрети людям, що мене супроводжували. А зараз мій другий візит".
Був серпень 2022-го, ми возили його в Гостомель, показували Бучу, водили вулицями Києва й розповідали про всі жахи війни. "Цієї країни не впізнати, – сказав він перед від'їздом, – неймовірний прогрес".
Я дивилася навколо: розтрощені ворогом міста, зруйновані долі, перервані мрії, вказівники в укриття на кожному кроці, втомлені, але сильні погляди. І хтось тоді йому сказав: "Незалежність. Ми б'ємося за те, щоб більше не їздити в потягах із заклеєними газетою вікнами".
Незалежність змінює нас на рівні ДНК, бо дає свободу обирати свій шлях, мову та друзів. Вона змінює погляд, ходу, осанку й долю. За це варто боротися до останнього патрона.
Бо ми є ми, тільки коли вільні.
Джерело: Olga Rudneva / Instagram
Опубліковано з особистого дозволу автора
