Якби моїх дітей із собакою не пустили в укриття, випхавши під ракети, я б рожу на сраку намотала – і директорці, і охоронцю, і всім, хто промовчав 

Поки чиїсь діти захищають країну на фронті, не забуваючи рятувати й підгодовувати тварин там, де кожну хвилину смерть літає, тилові пацюки зовсім знахабніли.

Я недавно ходила в кінотеатр "Жовтень" увечері, так поряд із нами сиділа пара із собакою. Ну, собака лежала, але дуже інтелігентно. І нікому не заважала.

Я останнім часом усе більше бачу собак і у книгарнях, і в супермаркетах, біля мене невеличке кафе, так там на вікні наліпка із собачою мордочкою – "До нас можна з людьми", і туди часто заходять із собаками – причому різних порід. І маленькі, і великі. І тихі, й енергійні. А я заходжу саме в це кафе навіть не тому, що мені дуже треба кави й тістечка, а просто щоб підтримати такий правильний малий бізнес. Думала, щось суттєво змінилося. А тут ціла школа, куди не пустили дітей, випхали під ракети.

Якби моїх дітей із собакою не пустили в укриття, я б уже рожу на сраку намотала – і директорці, й охоронцю, і всім дорослим уродам, які промовчали.

Джерело: Юлия Пятецкая / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора