-1 Київ
"Чи знають кияни, що робити під час землетрусу?" Новини зранку.
Пам'ятаю розповіді киян, які вижили, опинившись на Пхукеті 25 грудня 2004 року, бо вони не знали, що робити. Тоді в Індійському океані стався один із найпотужніших землетрусів в історії (магнітуда 9,1), він призвів до цунамі, постраждало 14 країн, загинуло понад 230 тис. осіб.
Щоб знати, що робити, журналісти терміново поговорили з експертами. Їх цікавить, чи можна очікувати на землетрус магнітудою 10 балів і де саме. Експерт заспокоїв, що навряд чи – місць на планеті, де таке можливо, дуже мало. Ну слава богу, розходимося. Дякуємо ЗМІ й експерту за втішні, своєчасні та корисні відомості.
2010-го на Гаїті загинуло понад 220 тис. людей. Понад 300 тис. зникли безвісти. Пів мільйона життів. А магнітуда була 7.
Коли ЗМІ починають у зв'язку із черговим інформаційним приводом писати про катастрофи – це, як правило, феєрверк недоумкуватості і безпам'ятства. "У Туреччині стався найпотужніший землетрус із 1939 року". Заголовки, заголовки, зокрема авторитетних ЗМІ. А Ізмітський землетрус за 90 км від Стамбула у серпні 1999-го де був? Більше ніж 17 тис. загиблих (за неофіційними даними – понад 40 тис.). Тіла тоді спішно ховали у братських могилах, щоб уникнути епідемій. Десятки країн надавали Туреччині екстрену і довготривалу допомогу.
Навіщо вам думка експерта про амплітуду 10 балів, смертоносні землетруси стаються регулярно, століттями і з набагато меншою амплітудою. Найпотужніший в історії людства землетрус у Чилі 1960-го (магнітуда – 9,5) не став найбільш згубним – Спітак забрав у п'ять разів більше (магнітуда 6,8–7,2). Ну, залежить же від щільності населення, якості забудови, місто – не місто.
Найсмертоносніший землетрус в історії стався в Китаї 1556-го – понад 830 тис. життів. Землетруси в Китаї із загибеллю десятків і сотень тисяч трапляються регулярно протягом століть – в Ганьсу (1920-й, 200 тис. загиблих), Таншаньський (1976-й, 242 419). Під час Сичуаньського землетрусу 2008 року загинуло понад 87 тис., ще приблизно 20 тис. зникли безвісти. Тільки 2010-го в Китаї сталося не менше ніж десяток землетрусів, і вони й далі відбуваються, оскільки це одна з найактивніших сейсмічних зон, і навряд чи найближчим часом стосовно цього щось зміниться.
Є місця менш небезпечні, але там теж трапляється. Набагато простіше назвати заповідні зони Землі, де землетрусів узагалі ніколи не було. Але не факт, що не буде.
Землетруси неминучі, і ви нічого із цим не зробите. Їм не можна запобігти чи зупинити їх. Можна прогнозувати, підвищувати ефективність евакуаційно-рятувальних робіт, будувати міста й села у сейсмічних зонах з урахуванням усіх чинників.
Ашхабад було побудовано без урахування, тому 1948-го місто просто склалося, залишилося кілька будинків, які можна було відновити. Точна кількість жертв невідома (це ж Радянський Союз), приблизно – загинув кожен третій.
АЕС Фукусіму будували з урахуванням численних чинників (це ж Японія), але урядова комісія після маси розслідувань дійшла висновку, що причиною аварії стала абсолютна неготовність станції до удару стихії. Мене тоді вразили їхні безжальні висновки про себе самих на тлі національної трагедії. "Треба визнати, і це особливо болісно, що цю катастрофу "зроблено в Японії". Її глибинні причини криються в самій японській культурі: нашому рефлекторному послуху, нашому небажанні сумніватися в керівництві, нашій прихильності до виконання заданої програми, нашому групізмі й нашій замкнутості".
У битві зі стихією та її наслідками безжалісність і чесність до себе самих можуть стати рятівними чинниками, але в битві з природою не можна здобути остаточну перемогу. Вона й далі вбиватиме нас лавинами, пожежами, торнадо, тайфунами, повенями, цунамі, вона не за нас і не проти нас. Їй байдуже, хто ви. І що у вас діти.
Щорічно у світі стається понад 50 тис. землетрусів, щонайменше один – найпотужніший. Але й найпотужніший до найпотужнішого не приходиться. Так було й буде. Природа аморальна й безсовісна. Не треба намагатися осягнути її мудрість та логіку. Її мудрість починається там, де закінчуються наші уявлення про неї.
Це не релігія, у природі не існує теодицеї, яку треба якось роз'яснювати тим, хто прагне істини, вона не тільки дарує життя, а й убиває тисячі чи навіть мільйони людей щорічно. І її зловісна активність не завжди пов'язана із життєдіяльністю людини, яка винайшла дезодоранти і зруйнувала озоновий шар.
Життя на планеті з'явилося внаслідок низки катастроф, які тривали мільярди років. На створення людського життя пішли ще мільярди катастроф. Так звана вселенська гармонія – це зокрема катастрофи, і ніяк інакше. Невтішна реальність, але іншої природи в нас немає. "Природа свого не впізнає обличчя" – писано для людей, у самої природи тисячі облич, і це не лише кришталеві озера, альпійські луки та паркові алеї. Втішна реальність буває на курсах особистісного зростання, де вас навчать надсилати запити всесвіту, розкажуть, що всі проблеми всередині вас, і взагалі задовольнять вашу будь-яку примху за ваші гроші.
Зоряне небо зачаровує та надихає, якщо дивитися знизу. А вгорі – постійна битва. Горить, вибухає, гине, народжується, сіє смерть, падає, злітає, мчить і обертається із шаленою швидкістю. І це той космос, про який ми вже щось знаємо, а є ще той, про який – нічого й ніколи. І звідти нам теж може прилетіти, і для запобігання фатальному прильоту не придумано поки що жодних ППО та ПРО. І гравітація чорних дір настільки велика, що вибратися з них не можуть навіть кванти світла. Чорні діри поки що, а не світло розуму, – найпотужніший енергетичний і магнетичний феномен Всесвіту. І ці діри теж, певне, частина гармонії. І цю дихотомію природної владної підступності і природної ж сили звичайна людина ні осягнути, ні прийняти не в силах.
Що робити киянам у разі землетрусу? Спробувати врятуватися і допомогти ближньому. Те саме, що й усім.
Джерело: Юлия Пятецкая / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
