+15 Київ
Упевнений, що Кремль довів до нової адміністрації США всі свої "хотєлки" ще 18 лютого 2025 року, коли в Ер-Ріяді за посередництва міністра закордонних справ Саудівської Аравії принца Фейсала бін Фархана аль-Сауда й радника з національної безпеки Мосаада бін Мухаммеда аль-Айбана вперше зустрілися спеціальний посланник президента США на Близькому Сході Стів Віткофф, держсекретар Марко Рубіо, радник із нацбезпеки Майк Волц із помічником президента Росії Юрієм Ушаковим і главою МЗС Росії Сергієм Лавровим.
Сказати, що американська сторона була приголомшена "хотєлками" Кремля, це нічого не сказати. Тут були всі вимоги, які раніше озвучувалися Путіним: і денацифікація, і демілітаризація, і невступ України до НАТО, і, зрозуміло, міжнародне визнання російськими всіх окупованих українських земель, включаючи Крим.
Власне, Трамп і його оточення опинилися в пастці, у яку потрапили виключно зі своєї вини. Досить згадати потік доброзичливих меседжів у бік Путіна й Росії, які ними озвучувалися ще задовго до початку переговорів. Ось Москва й уявила… Вилізла назовні вся російська імперська сутність.
Тепер, як мені здається, – тут я переходжу вже до припущень – адміністрація Трампа тестує керівництво й політикум України, організовуючи різні вкидання на тему територіальних поступок із боку України без яких, мовляв, неможливо буде завершити російсько-українську війну й досягти стійкого миру.
Відповідно, з боку України має зберігатися категоричне неприйняття будь-яких, навіть гіпотетичних, пропозицій про територіальні поступки України в обмін на мир. Бо зрозуміло, що в такому разі не буде ні миру, ні майбутнього Української держави.
Водночас, оскільки такі провокації продовжуватимуться, українській владі та політикам слід давати жорстку відсіч у кожному випадку, коли за ними стоятимуть реальні політики.
Тут доцільно сказати, що Меджліс кримськотатарського народу виходить із неприйнятності як варіанта щодо визнання де-факто контролю Росії над Кримом, так і, тим більше, варіанта міжнародного визнання російського статусу Криму.
Наша позиція, яка цілком спирається на міжнародне право й абсолютно відповідає національному законодавству України, полягає в наступному: Крим є батьківщиною корінного кримськотатарського народу та невід'ємною частиною України. Відповідно, ніхто й за жодних обставин не може вирішувати долю Криму, окрім Української держави і кримськотатарського народу.
Джерело: Рефат Чубаров / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
