+17 Київ
2 лютого 2020 року у світовому футболі сталася неординарна, майже унікальна подія. У матчі вищої ліги чемпіонату Італії Серії А "Мілан" – "Верона" вперше в офіційній грі на заміну у "червоно-чорних" вийшов Даніель Мальдіні. Здавалося б, ну вийшов молодий неповних 19 років гравець і вийшов, таких дебютів повно.
Унікальність у тому, що це юне обдарування – третій представник знаменитої футбольної родини. Його дід Чезаре в 50–70-х роках був одним із найсильніших захисників Європи. Він чотириразовий чемпіон Італії, володар Кубка чемпіонів. Мальдіні-старший багато досяг і як тренер: завойовував Кубок Італії, Кубок Кубків УЄФА, тричі як наставник ставав чемпіоном Європи серед молодіжних збірних. Він тренував рідний "Мілан", "Парму", національні збірні своєї країни та Парагваю.
Сина Чезаре Паоло Мальдіні більшості вболівальників і називати немає потреби. Усю свою футбольну кар'єру Мальдіні-середній провів у одному клубі – у тому самому "Мілані". Семиразовий чемпіон своєї країни, п'ятиразовий переможець Ліги чемпіонів, дворазовий призер чемпіонатів світу та континенту у складі "Скуадри Адзури" і все таке інше. Нині – технічний директор рідного клубу.
Даніель, Паоло і Чезаре Мальдіні. Фото: eurosport.com
Узагалі у футболі династії нерідко зустрічаються. Як "по горизонталі" – брати, так і "по вертикалі" – батько і син. У першому разі рекорд, імовірно, належить легендарним братам Старостіним – їх було четверо: Микола, Олександр, Андрій та Петро.
Були і є "братські тріо". Нещодавно – Шота, Реваз і Арчіл Арвеладзе. Нині – Поль, Флорентін і Матіас Погба. Звичайно, старші брати за знаменитістю і близько не наближаються до "малюка" Поля – чемпіона світу і віцечемпіона Європи, але все ж вони збірники Гвінеї.
З "дуетів" ви можете згадати братів Коло і Яя Туре, Едена і Торгана Азаров, Кевіна-Прінса і Жерома Боатенгів та інших.
За лінією "батько – син" теж чимало славних прикладів: колись тренер одного з чемпіонських складів київського "Динамо" Олександр Севідов і його син – відомий бомбардир 60-х років Юрій, данські воротарі Петер і Каспер Шмейхелі, збірники Нідерландів Денні та Дейлі Блінди, Патрік і Джастін Клюйверти, Дієго і Джованні Сімеоне, київські голкіпери Михайло та Андрій Михайлови. І цей список можна продовжити.
Окрема тема – династії, як по вертикалі, так і по горизонталі: старше покоління пам'ятає зірок 80–90-х років із Данії братів Мікаеля і Бріана Лаудрупів, але мало хто знає, що і їхній батько – Фінн Лаудруп – теж був професійним футболістом, і їхні діти. Але вони особливих трофеїв не домоглися. У нас найвідоміша родина – батько Віктор-старший Чанов і сини В'ячеслав і Віктор-молодший Чанови. Досі пам'ятають братів Рональда і Ервіна Куманів, але мало хто знає, що їхній батько Мартін також був професіоналом у футболі.
Ще колоритнішою є уругвайська династія Форланів – Дієго, звичайно, пам'ятають за яскравими виступами за "Манчестер Юнайтед", "Вільярреал", "Інтер", "Атлетіко" та інші менш відомі клуби. Але мало хто знає, що його батько Пабло Форлан виграв сім чемпіонських титулів в Уругваї, а також один Копа Лібертадорес і був гравцем збірної Уругваю на чемпіонаті світу 1966 року в Англії і чемпіонаті світу 1974 року у ФРН. А ось тесть Пабло – Хуан Карлос Корассо – грав за аргентинський "Індепендьєнте", а згодом – тренував збірну Уругваю. Додайте до цього, що двох дядьків Дієго Форлана – Хосе Пасториса і Рікардо Бочині – також відомих як професійні футболісти. Уфф...
У чому ж унікальність династії Мальдіні? Адже, крім Форланів, вельми титулованими у трьох поколіннях були ще сім'ї у футболі – ті самі Маркоси Алонсо... у трьох поколіннях. Дід Маркос Алонсо ("Маркітос") – п'ять разів вигравав Кубок чемпіонів із "Реалом". Маркос Алонсо – середній – чемпіон Іспанії у складі "Барселони", Маркос Алонсо – молодший – нині гравець збірної Іспанії та "Челсі", а до того грав у "Сандерленді" та "Фіорентині".
Фокус у тому, що всі Мальдіні – гравці лише одного клубу. Тому в цей список я свідомо не вставив старшого сина Паоло Мальдіні – 24-річного Крістіана, той уже грав за кілька італійських клубів нижчих серій.
Джерело: "ГОРДОН"
