0 Київ
Якщо в своєму попередньому огляді про гру нашої національної дружини у відбірному циклі чемпіонату світу 2022 року я писав: "Для збірної України нічию зі збірною Франції і в турнірному, і у психологічному плані без перебільшення можна прирівняти до перемоги", то зараз, хай як жорстоко, але справедливо буде зазначити: ті самі "нічийки" з фінами та казахстанцями треба прирівняти до поразок.
Так, три нічиї з однаковим рахунком 1:1 – зовсім не сестри-близнючки. Очікувані уболівальниками і заплановані тренерським штабом домашні перемоги – а не планувати їх не можна, у цьому і є частина стратегічної роботи наставників не на одну гру, а на турнір, навіть не на один турнір: Євро, мундіаль. Утім, судіть самі – у нинішньому рейтингу УЄФА Україна хоч і трохи опустилася в таблиці, але наше 12-те місце набагато вище від 44-го у Фінляндії і 27-го в Казахстану.
Планування плануванням, але як там писав ще Лев Толстой про таке планування великих воєначальників: "Гладко было на бумаге, да забыли про овраги" – не склалося. Зараз заднім розумом можна стверджувати, що збірні Фінляндії та Казахстану зовсім не солодкі булочки. Ну, так, таких нині немає, у нашій відбірковій групі – точно. Або ми Боснію та Герцеговину з її 36-м місцем у рейтингу УЄФА закидаємо шапками, та ще з урахуванням рівня їхньої вчорашньої гри проти Франції?
У чому, на мій погляд, промахи тренерського штабу Андрія Шевченка?
Селекційні. Із завзятістю, гідною кращого застосування, раз у раз на збори викликають Коноплянку, Пятова, практично не мають зараз ігрової практики в "Шахтарі". Зате вперто не помічають, ігнорують футболістів "Зорі", ігровий рівень яких поступово, але неухильно піднімає Віктор Скрипник. Невже навіть для зборів в інтенсивно розширеному складі кандидатів тренерам "жовто-синіх" нецікаво просто перевірити тих самих Назарина, Іванісеня (і це за наших проблем в опорній зоні), а також Кочергіна, Юрченка, навіть Вернидуба? Питання про Буяльського взагалі застрягло в зубах.
Тактичні. Якщо модна нині побудова у три центральні захисники, навіть із ризиком, оскільки динамівці і "гірники", які у своїх командах так не грають, із зірковою збірною Франції себе виправдала, то навіщо це повторювати з фінами та казахстанцями, які самі налаштовані на гру з нами на контратаки? Ми ще "забетонували" опорну зону, тобто посадили на голодний пайок фланги, особливо під час атак. Чим допомогла наша ідея загрожувати воротам фінів через центр? Із 18 атак 11 без надзусиль погасили сіверяни. Видно, цей досвід не пішов на користь, і знову, уже з Казахстаном збудувавши величезну армію по серединній вертикалі поля – троє центрбеків і троє хавів, ми вперто намагалися "душити" оборону гостей не через фланги, майже 40% наших атак – через центр. Навіщо з Казахстаном троє центральних оборонців? Проти кого? Єдиного дуже перспективного чистого форварда суперника – 22-річного Бактійора Зайнутдінова – було травмовано, і він навіть не прилетів до Києва.
Ігрові. Наші традиційно не сильні в позиційних атаках. На жаль, традиція підтвердилася: повільно виходили з оборони в напад, повільно думали: кому віддати, кому відкритися, награних комбінацій в останній "атакувальній" третині поля не видно було. Тому дуже багато далеких ударів по воротах суперників – 12 із 28. Багато за такої різниці у класі індивідуальної гри наших гравців і суперників. Та й саме співвідношення ударів українців і казахстанців у ворота і в бік воріт – 21 проти трьох за остаточного рахунку на табло вельми напружує. Так, Мужиков із команди гостей забив гол-красень Трубіну, а хто з наших боровся з ним?
Щодо замін. Що було робити на полі Коваленку з фінами, коли він протирає банку запасних в "Аталанті"? Усі дивуються: чому не Шапаренко, що показує зараз цілком зрілу гру. Аналогічно в матчі з Казахстаном – що показав своєю грою Марлос, який давно втратив форму?
Психологічні промахи. Налаштував у належний спосіб тренерський штаб наших хлопців на гру начебто з аутсайдерами чи вони піжонили? Особливо яскраво це в першому таймі, а після пропущеного гола від Мужикова так і не отямилися.
Головний висновок: зіграно всього три матчі відбіркового циклу ЧС 2021. Але турнірна таблиця вишикувалася, як можна було передбачити і рік тому. Франція чітко пішла у відрив, і перше місце нікому з її суперників явно не світить. Залишимося ми фаворитами у другому рядку таблиці, щоб традиційно претендувати звідти на вихід у мундіаль у Катарі, чи на рівних битимемося з іншими суперниками – усе залежить від наших гравців і тренерів.
Джерело: "ГОРДОН"
