+3 Київ
Щодо закону про мову. Заборони і примуси могли бути ефективними минулого століття, коли в людей не було вибору. Сьогодні вибір є. Люди ліниві і не люблять, коли на них тиснуть. Вони просто перемкнуть телевізор або зайдуть в інтернет. Ми просто виштовхуємо 40% населення країни в російський інформаційний простір.
Здавалося б, це очевидні речі! Як депутати, особливо після президентських виборів, які продемонстрували ставлення людей до націоналістичної політики, могли піти на таку дурість і створити базу для реваншу проросійських сил? Дурість – це тільки на перший погляд. Насправді – хитрість, що межує з підлістю. Схоже, їм усе одно, що наслідком їхнього "мовознавства" може стати черговий мовний розкол України під час виборчої кампанії та посилення проросійських політсил у парламенті.
Для БПП та інших це спосіб мобілізації тих самих 25%, які проголосували за Порошенка у другому турі. Тобто спосіб зберегти себе біля годівниці. Навіть такою ціною. І плювати їм насправді на мову! Їм навіть не важливо, що із цим законом буде далі (його можуть не підписати, можуть скасувати в суді, можуть переглянути в новому парламенті тощо). Для них він – лише інструмент реалізації принципу "розділяй і володарюй", привід для політичної активності, тема поговорити в ефірах... А що водночас буде з країною? Після Криму і Донбасу – запитання риторичне, їм вистачить...
Джерело: Сергей Гармаш / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
