+5 Київ
Після вчорашнього ефіру на "Українському радіо" написав один любитель "русского мира" з Донецька, уже заблокований. Думка людини в тому, що після шести років війни Донецьк здобув "особливе ставлення" до себе з боку РФ, певну повагу, якої не було за часів української влади.
Так я згадав один епізод. Ще коли я був у підвалі "контори", мене підняли на черговий допит – коли з'ясували, що за кілька хвилин у кабінет має увійти хтось із великого начальства – переговорити з "операми". Ці самі "опери" розпочали гарячково бігати й шукати ключ від сусіднього кабінету, щоб мене можна було перевести туди, оскільки ні людини цієї, ні самої розмови я не мав бачити й чути.
Загалом, ніякого ключа вони не знайшли, зняли з мене наручники й посадили за інший стіл, устромили навушники, наділи зверху мій мішок і сказали прикласти руки до вух. Наступні 10 хвилин я слухав якийсь російський реп із розряду "10 слів – вісім матюків". Потім цей "опер" зняв із мене мішок, витягнув навушники й каже: "Ти зрозумів, бл...дь, яке до тебе тут особливе ставлення? Кому ще з підвалу тут дають слухати музику? Сподобалася?" Я кажу: "Не знаю, що гірше: тортури чи ця х...йня". Жарт їм сподобався (хоча, який жарт?), отже, бити не стали.
Усе це я до того, що і в Донецька зараз приблизно таке саме "особливе ставлення": це коли тебе тримають у підвалі після тортур, водять на допити й іноді катують споконвічно російською культурою репу, тому що повз, імовірно, хтось пройшов із Москви.
Джерело: Станислав Асеев / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
