Чи розуміє курець, що його звичка шкідлива? Так. Порадить дітям курити? Ні. То навіщо їм російська?

Нещодавно на відкритому уроці в одній зі шкіл у мене запитали, чи важливо спілкуватися українською. Я порівняв російську мову зі шкідливою звичкою, із палінням. Чи знає курець, що це шкідливо? Чи порадить він своїм дітям палити? Знає і не порадить. І скажу ще раз: так, це звичка, якої варто позбуватися. І саме так в Україні потрібно до цього ставитися.

Говорити українською, якщо ти народився на Галичині – це одне. А зберегти або перейти на українську мову, будучи східняком, – зовсім інше. Це вимагає свідомого вибору, сили волі. І саме тому я з особливою повагою ставлюся до людей, які знайшли в собі мужність перейти на українську мову вже в дорослому віці. Курці знають: якщо палиш усе життя – це не просто звичка, це залежність. Спочатку це "просто баловство", потім – твій щоденний ритуал, а далі – може, і рак. Людина може кинути, коли усвідомить шкоду.

Так само і з мовою: коли ми розуміємо, що вона – інструмент ворожого впливу, носій пропаганди, насильства та імперської політики, вибір стає очевидним. Бо російська – це спочатку "просто зручніше", потім – звичка, а врешті-решт може настати втрата ідентичності.

Чи може хороша людина мати шкідливі звички? Авжеж! В "Азові" є бійці, які спілкуються російською і героїчно воюють за Україну – а це головне! Але якщо ми хочемо побудувати справді незалежну державу, передати нашим дітям вільну країну, починати треба з мови.

Мені можуть заперечити: "мова не така важлива", "війна почалася не через мову", "культура поза політикою". Тоді поясніть: чому росіяни і їхні правителі, починаючи з XVIII століття, так наполегливо викорінювали українську мову? Чому заборони, цензура, насадження російської віками були їхнім пріоритетом? А зараз від кацапів можна почути, що це самі українці підняли "мовну тему" і "створюють ворожнечу" на цьому ґрунті. Ні, це була і є російська політика, яка вже століттями у них не змінюється.

Чи розуміє курець, що його звичка шкідлива? Так. Чи порадить він своїм дітям курити? Ні – якщо він адекватна людина. Тоді навіщо нашим дітям російська мова? Щоб і далі тягнути за собою імперський спадок? Давати ворогу інструмент впливу на майбутнє наших дітей?

Мова – це не просто слова. Це наша зброя, наша ідентичність, наш щит. І час усвідомити це.

Джерело: Святослав Паламар / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора