0 Київ
Із великою долею ймовірності можемо допустити, що в гонці "посередників" у врегулюванні війни Орбан вирвався вперед. Як мінімум на цьому етапі. Причому подальше розширення кола посередників виглядає дуже ймовірним.
Я впевнений, що зараз маса ура-патріотів виплеснуть свій праведний (багато в чому справедливий) гнів на такого "посередника". Але маємо розуміти кілька речей:
- не ми обираємо посередника в цьому випадку. Ми можемо грати в коаліціях, які тиснуть на головних акторів. І коаліції, можливо, більш важливі, ніж сам посередник. І потім уже, можливо, нам вдасться розширити коло посередників;
- знаючи стратегію Путіна, треба мати на увазі дві речі: він буде тягнути час (офіційно Кремль уже заявив, що не збирається ні про що домовлятися до інавгурації, хоча це просто офіційна заява). Більш важливо, що Путін не збирається грати у прямолінійну гру і спробує ув'язувати Україну в big deal, розширивши тематику України до карти всього світу. Виходячи із цього, роль Орбана – ще менша, ніж це здається з першого пункту;
- зараз ми побачимо масу вкидів про мирні плани, які стануть великими подразниками для українського суспільства, яке не бачить сірих тонів і не відрізняє драфт [проєктного] плану від реального плану;
- розмови про швидке завершення бойових дій – це ілюзія.
Тому коли ми говоримо про майбутні переговори, давайте не зациклюватися на одиничних фактах, а спробуємо дивитися на картину в цілому й під різними ракурсами (це я звертаюся до експертів, якщо що).
Джерело: Vadym Denysenko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
