+5 Київ
Це справжня анатомія абсурду! У США ніяк не можуть розібратися, хто ж народив цей "28-пунктовий план" – Вашингтон, Москва чи "корисні" приватні "дипломати", яких ми прекрасно знаємо.
Делегація Конгресу США на Галіфакському міжнародному безпековому саміті повідомила журналістам, що держсекретар Рубіо зателефонував їм і сказав, що цей список із 28 пунктів є "російським списком побажань, а не планом США".
Уже за декілька годин у Вашингтоні знову почали наполягати, що слова держсекретаря не так зрозуміли. А Рубіо тим часом метається між "ми тут ні до чого" і "це наш сильний план".
Так поводяться люди, які добре знають: ця конструкція ось-ось завалиться і всім боляче прилетить.
Точно відомо лише одне – реакція у Вашингтоні була хаотичною, суперечливою і взаємовиключною.
Але найцікавіше інше.
Цей документ одразу не виглядав як американський "державний план", про що я писав від самого початку, бо містив купу протиріч і абсолютно примітивних формулювань.
Для повноцінного плану мали б установлюватися механізми й дедлайни по кожному пункту, а також мали б бути прописані нормативно-процесуальні дії. Це вже потім знаючі люди знайшли в англійській версії кальки з російських трактувань – і все, по суті, стало на свої місця. Про вигоди Росії від цієї "спецоперації" я писав кілька днів тому.
Головне питання, яке не дає спокою: "Як? Як так сталося, що сирий, незбалансований і абсолютно безглуздий із точки зору стратегічних інтересів США перелік міг потрапити на стіл в Овальний кабінет, та ще й бути там схваленим президентом?"
І якщо відповідь – це недогляд, тоді це небезпечно. Якщо ж відповідь – це російська гра, тоді ще небезпечніше.
Бо якщо такий абсурд виноситься на найвищий рівень схвалення, що може бути наступним? Насильницьке приєднання Канади? Оголошення війни Європі? Спільні російсько-американські військові навчання?
Скільки психологічної колотнечі! І мало не інфарктів – що в нас, що в європейців.
Тепер уже й у США починають трохи відповзати від цього "плану". Навіть Трамп називає цю опубліковану 28-пунктну "дичину" неостаточною.
Уся ця метушня дуже нагадує якусь абсолютно безглузду сцену, коли герої почали губитися між своїми ж версіями "правди".
Смішно? Ні. Я не пам'ятаю такого хаосу в адміністрації США за всі понад 30 років, відколи я відслідковую міжнародні процеси.
Якщо цей світ ще не остаточно зламався, то він упевнено йде у цьому "стратегічному" напрямку. Хотілося б усе-таки дожити до того часу, коли почнеться повномасштабний ремонт. Але здається, попереду ми ще матимемо купу розвалених стін, окрім тих, які були затіяні Трампом у Білому домі.
Джерело: Viktor Shlinchak / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
