+11 Київ
Холод пробирався до кінчиків пальців. На душі були паскудні передчуття поразки.
"Беркут" продовжував наступати, відтісняючи майданівців. Стримати його можна було тільки щільною людською стіною. Але що могли зробити беззбройні люди проти повністю екіпірованих вояків?
Попереду наступаючого "Беркуту" стояли нардепи, які, відкривши "ксіви", наполягали, що вони недоторканні й "Беркут" не має права вчиняти насильницькі дії проти майданівців.
Чесно, допомагало не дуже. Беркутівці у закритих шоломах били нардепів нарівні з мітингувальниками.
У вухах неперервно лунав набат дзвонів Михайлівського собору. Людей катастрофічно не вистачало.
Станом на 4.00 майже без сил стояв у шерензі, розмірковуючи, що може врятувати Майдан?
Таким був мій (і ще кількох тисяч майданівців) ранок і ніч девять років тому з 10-го на 11 грудня 2013 року. Тоді "Беркут" уперше спробував розігнати Майдан – не вийшло.
Врятували Майдан кияни, які починаючи з 5.00 наповнили майдан. Це дало змогу протестувальникам отримати чисельну перевагу і відтіснити беркутівців від наметів...
Після тієї ночі посли "Великої сімки" вперше (!) звернули увагу на мітингувальників і почали вимагати від Яника, щоб він не чіпав їх.
Чому? Тому що суспільство продемонструвало свою суб'єктивність у протистоянні з владою. В ту ніч у протистоянні з "Беркутом" на Майдані народжувалася Нація.
Та ніч показала, що ми можемо протистояти міліції. На ранок почали формуватись перші бойові сотні самооборони Майдану (до цієї ночі протестувальники вірили, що міліція з народом і на силовий розгін силовики не підуть).
Ніхто не знав, що нас очікує попереду. До перемоги залишалося ще три довгі місяці.
Дякую всім, хто у ту ніч був на Майдані. І немає значення, фізично чи духовно – тоді ми були єдині.
Вистояли тоді – вистоїмо і зараз!
Джерело: Viktor Taran / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
