+18 Київ
І наостанок, поки день не завершився.
Мені соромно про це говорити, коли довкола стільки жаху й пекла, але всередині себе я справді радий, що нашому поколінню випало виправляти тисячолітні помилки. Що ми маємо шанс перемогти одне з найбільших зол у світовій історії й точно найбільше в наш час. Що ми буквально рятуємо планету.
Я щасливий жити саме в цю епоху. Я щасливий бути в найгероїчнішій армії людства. Я щиро не розумію людей, які свідомо втрачають цей шанс. Ви збираєтеся жити вічно? Розумію, я теж. Але я не хочу жити нудно. Для мене абсурдна сама ідея їхати кудись працювати, хоч далекобійником, хоч айтішником, коли можна битися із драконами. Дракони страшні, але безсенсовне існування страшніше.
Так, ми не знаємо наших шансів. Це – стрибок віри. Ми не знаємо, хто з нас доживе до перемоги, ми віримо в неї – але не впевнені в ній. Але ми вже пройшли більший шлях, ніж усі наші попередники. Ми нищимо зло так, що кіно про нас звинуватили б у нереалістичності. Ми завжди знатимемо, чого ми варті.
Ми вже увійшли в історію.
Слід пройти наскрізь і вийти переможцями.
Джерело: Victor Tregubov / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
