+10 Київ
Стосовно списку реформ, який передали із посольства США до українських урядових функціонерів.
Чому я радий, чого очікую і від чого здивувався. Зараз без зради, хайпу та політизації. Це все буде, але пізніше.
Документ справжній, це вже підтвердило посольство США, також цей документ направлений всім міжнародним донорам України. При цьому посольство США наголосило, що це пропозиції до обговорення, а не ультиматум. Я там у тексті ще на власному прикладі доведу, що це є саме пропозиції.
Багато людей сприйняло це як ультиматум через форму, в якій пропозиції подані. Але це стала форма, яка орієнтується на меморандуми МВФ, які пишуться як забов'язання України, які ми на себе приймаємо. І тому там "Україна зробить Х за час Х", бо саме у таких формулюваннях ми й підписуємо меморандум із МВФ.
Почну з того, що відмітив [експерт з банків і банківського нагляду Євген] Дубогриз. Уперше за багато років у такому документі немає нічого про фінансову сферу України. Це дуже висока оцінка діяльності Національного банку та його голови Андрія Пишного і Міністерства фінансів і його голови Сергія Марченка від наших союзників.
Зазвичай у таких документах завжди є теза про посилення незалежності Національного банку. За часів Кирила Шевченка були навіть жорсткіші тези, про те, що Шевченко спричинив ерозію установи і з цим треба щось робити.
Також зазвичай там є про корпоративне управління в державних банках, і там насправді є питання. Але, я так розумію, Білий дім не сумнівається, що за корпоративним управлінням у держбанках буде наглядати НБУ. І тому про системні речі у фінансах нічого нема, бо нема питань. Мої вітання командам НБУ та Мінфіну. Це величезна праця.
Ну і це в черговий раз доводить, що [журналіст Євген] Плінський, який розповсюджував фейкові документи про невдоволення НБУ від міжнародників, фейкомет. Навіть пропозицій немає.
Стосовно іншого. Війна буде довгою, і США нарешті це зрозуміли.
Багато хто описує цей документ, як "гроші в обмін на реформи", бо так сформульовано. Але в мене є дещо інша думка.
США розуміють, що війна буде довгою, і документ сфокусований на тому, щоб підвищити спроможність України витримати довгу війну. Це потребує прозорості державного управління, відновлення конкурсів у стратегічних держпідприємствах, розвитку Мінстратегпрому та УОП ["Укроборонпрому"], організацію координації ВПК та армії, підсилення спроможності армії і, найголовніше, нашу спроможність хоча б частково фінансувати бойові дії та залучати інвестиції. Ну і відбудова додатком.
Тобто дві частини. Забезпечення армії і залучення інвестицій.
Саме тому є армія й оборонка, ну і про національну безпеку, зокрема економічну. Державного фінансування від донорів і міжнародних інвестицій не вистачить, тому питання заходу в країну приватних інвестицій на роки стає дуже важливим.
Ми повинні навчитися жити, як Ізраїль і Південна Корея, ми повинні бути спроможними залучати інвестиції навіть під загрозою ракетних ударів.
Наша армія повинна модернізуватись навіть під час війни (хоча це і дуже складно).
В армійському пакеті – реформи МО, Мінстратегпром, колишній "Укроборонпром", взаємодія ВПК і МО, стандарти НАТО.
В інвестиційному – корпоративне управління, антимонопольний, НАБУ, САП, ВАКС, НАЗК, СБУ, БЕБ, суди загалом і КСУ, енергоринок, АРМА, Нацполіція, Генпрокуратура, митники і прикордонники, Рахункова [палата] та сумнозвісна ДАСУ.
І один пункт на відбудову – про інспекторів.
Не дивує відсутність питань до податкової. На армію податкова не дуже впливає (напряму), а проблеми українського бізнесу в інвестиційному пакеті від американців дивно було б побачити.
На думку американців, якщо податкова буде займатися фігнею, то з нею питання вирішать НАБУ та САП. А блокування податкових накладних великих інвесторів не торкнеться. Бам, пацани. Шановний український бізнес, цю проблему доведеться вирішувати самостійно. В американців – усе окей.
У мене тільки здивування викликала фраза про "формування Ради громадського контролю НАБУ" (дослівно form a public oversight council) у пункті НАБУ. РГК [Рада громадського контролю] НАБУ сформована. Вона функціонує.
Можливо, це відлуння звинувачень у політизованості РГК НАБУ, які ви всі чули, під час висвітлення справи [колишнього керівника "Нафтогазу" Андрія] Коболєва. Ну що ж, можу дуже швидко зробити медіааналіз висловлювань громадськості стосовно політизованості справи Коболєва і довести цю політизованість (заява про злочин від депутата ОПЗЖ, лол).
Не розумію, як Рада громадського контролю могла ігнорувати зауваження громадського по справі Коболєва, як, наприклад, і [по справі колишнього міністра інфраструктури України Андрія] Пивоварського. Тим більше здивування викликало віднесення цього терміну в строк від нуля до трьох місяців. Навіть якщо закон про вибори РГК НАБУ буде змінено прямо зараз, каденція поточної РГК закінчується наступного року. Тим не менш, як і казав, це пропозиції, подивимося, що з ними буде далі.
Хоча, здається, що пунктів інвестиційних більше, пункти про армію важливіші і, на мою думку, складніші. У більшості випадків пункти інвестиційні – вони про підвищення прозорості, кадровий відбір і створення незалежності. Це можна плюс-мінус зробити за умов політичної волі або великої домовленості офісу та Білого дому. Скандалів буде безліч. Але це можливо більш-менш у вказані строки, хоча роботи і багато.
А от впровадження стандартів НАТО скрізь складна річ сама по собі. Як робити це в армії, яка воює, я взагалі не дуже розумію (та я і простий младлей). Налагодження горизонтальних зв'язків від ГШ і МО з Мінстратегпромом та УОП – це всього один розділ у документі, але роботи там не просто багато, а дуже багато. І строки там ну прямо впритик. Не заздрю [міністру з питань стратегічних галузей промисловості України Олександру] Камишіну та [міністру оборони України Рустему] Умєрову. Але дуже сподіваюся, що в наступному такому пакеті до їхніх установ не буде питань, як до НБУ. Це потрібне і нам самим.
Загалом, цей документ сигналізує, що Сполучені Штати обирають курс на довгу війну і зацікавлені у стійкій у часі Україні. Якщо когось лякає довга війна, то я вам про це сказав ще в березні 2022 року, для мене тут новин нема. Для мене страшнішою була б відсутність пропозицій, бо це могло б свідчити якраз про втому від України і небажання займатися нами.
Хтось каже, що цей документ – це щось страшне, але я дивлюся на це інакше. Це, як не дивно, шлях до укріплення довіри в майбутньому. Ми не впали, це здивувало весь світ, і спочатку на нас боялися дихнути, бо цілий світ думав, що ми завалимся. І не дуже розумів, як ми встояли та витримали.
Тепер у нас вірять, як у країну. Ми не Ірак, не Сирія, не Афганістан. Ми спроможні.
Тепер нам кажуть: "Окей, це надовго, і ми віримо, що ви можете стати, як Південна Корея чи Ізраїль".
Ну, я не проти.
Давайте до справ.
Джерело: Anton Shvets / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
