Росія переходить до нового етапу війни 

Після фактичного провалу весняно-літньої кампанії на фронті держава-терорист Росія, схоже, переходить до нового етапу війни.

Приводом став удар у Старобільську. Російська пропаганда миттєво запустила нову платівку: "Погіблі нєвінниє дєті". У Кремля завжди так: спочатку військовий об'єкт, потім – акторська сльоза в ООН.

Насправді йшлося про курсантів безпілотних систем РФ – людей 19–23 років, призовного віку, пов'язаних із тією самою індустрією дронів, яку Путін сьогодні перетворив на одну з головних машин війни.

І головне тут навіть не це.

Старобільськ – це Україна. Окупована, але Україна. А російські військові, інструктори, курсанти, штаби, центри підготовки операторів БПЛА та інша військова інфраструктура на українській території є законними військовими цілями. Це – відповідь на всі російські верески в ООН.

Але Путін використав цей епізод як зручний привід, щоб перейти до нового рівня терору проти мирних українських міст.

Привід – Старобільськ.

Причина – зовсім інша.

Через розвиток українських безпілотних технологій, створення кілзон і перевагу в управлінні та зв'язку, зокрема завдяки Starlink, росіяни все важче просуваються на фронті. Чотири роки воювати проти України – і роками топтатися довкола таких точок, як Мала Токмачка на Запоріжжі, – це, без сумніву, увійде у військову історію. Як окрема сторінка сорому ядерної держави, яка обіцяла "Київ за три дні".

Саме тому Росія мусить піднімати ставки.

У Кремля залишилося два головні козирі: ракетний потенціал, передусім балістика, і тактична ядерна зброя як шантаж останньої надії.

Саме тому Росія з усіх можливих інформаційних ресурсів почала залякувати повним руйнуванням Києва. І тут важливо розуміти: окрім символічних урядових будівель, пріоритетними цілями для росіян можуть стати виробники безпілотників – ті, хто реально змінив хід війни.

Бо українські далекобійні спроможності створили для росіян дуже неприємний когнітивний дисонанс. Між "Київ за три дні" і сном у коридорах російських аеропортів пролягли чотири роки війни, технологічна перевага України й дуже погано прихована паніка Кремля.

Тому Путін підніматиме ставки.

Його цілі зараз очевидні.

Перша – спробувати знищити український дроновий потенціал.

Друга – максимально загострити ситуацію, щоб покращити власну переговорну позицію.

І саме цивільні руйнування у столиці України для нього є бажаним фоном цих переговорів. Бо Росія не вміє приходити за стіл переговорів без крові на руках. Вона вважає кров аргументом.

Звідси – заяви українських можновладців про те, що заморозка війни можлива до наступного листопада.

Саме до цього часу інтерес до припинення вогню або принаймні до демонстрації "мирного процесу" зберігатиметься й у Вашингтоні. У листопаді у США – проміжні вибори до Конгресу, які можуть суттєво змінити баланс сил і звузити можливості адміністрації Трампа. Тому для Трампа й Рубіо критично важливо показати результат: виконання передвиборчої обіцянки про завершення війни або бодай видимий рух до цього. Це може стати частиною виборчої логіки республіканців.

Так само активізувалися й російські переговорники.

Щоправда, вони робитимуть усе можливе, аби досягнути головної мети – відвід українських військ із Донбасу. І треба бути готовими до того, що ядерний шантаж, а саме погрози про застосування тактичної ядерної зброї у процесі цих надскладних переговорів лише наростатиме, що яскраво демонструє російська пропаганда, яка все частіше промовляє "нам нє оставілі вибора".

Усе це про те, що попереду нас справді чекає важкий етап із можливою максимальною терористичною кульмінацією проти мирного населення.

Проте є шанс, що цей етап усе-таки буде фінішним у цій жахливій війні…