Більшого удару по російській культурі, ніж Володимир Путін і російські виродки, які грабували, убивали, ґвалтували, спалювали людей у Бучі та інших милих містечках під Києвом, не завдав навіть Сталін.
Я говорю – Пушкін, АлєксанСергєїч, кучерявий Пушкін, де ви, як ви, милий ви мій, любий, крізь хвилясті тумани пробирається місяць, біля Лукомор'я дуб зелений, і все-все-все інше, знайоме з дитинства або прочитане потім, і обов'язково "Капітанська дочка".
– Я загинув у Бучі, – відповідає мені Пушкін.
Я говорю – Чайковський, Петре Іллічу, красеню зі срібними кучерями, Перший концерт для фортепіано з оркестром, "Лускунчик" і "Вальс квітів", "Спляча красуня", "Пікова дама" й усі чарівні та-ра-рі-ра-ра.
– Я загинув у Бучі, – відповідає Петро Ілліч.
Я говорю – Ахматова, Анно Андріївно, горбоноса дамо з прямим чубчиком, "Реквієм", "Приморський сонет", "Сжала руки под тонкой вуалью", а ви де?
Відповідає Анна Андріївна, я чую її глибокий голос:
– Я загинула в Бучі.
– Поручнику Лермонтов? Графе Толстой? Каторжанине Достоєвський?
– Ми загинули в Бучі.
– Пастернак?
– Загинув у Бучі.
– Блок?
– Загинув у Бучі.
– Марина Цвєтаєва?
– Я в Бучі.
– Тарковський Андрій? Тарковський Арсен? Єсенін Сергій? Тургенєв Іван? Мусоргський Модест? Шостакович Дмитро? Ейзенштейн Сергій? Мандельштам Осип? Бродський Йосип? Юрій Петрович Любимов? Володимир Семенич Висоцький...
– У Бучі. У Бучі. У Бучі.
Немає більше нічого.
– Російська культура, де ти?
– Я згоріла живцем у Бучі.
Джерело: Виктория Ивлева / Facebook