+3 Київ
Моє серце як попіл. Мені болить за кожну жертву цієї війни, це іноді нестерпно, і я задумалася, чого насправді хоче Росія, убиваючи цивільних, катуючи полонених і знищуючи міста?
І як цьому протистояти.
Ось трохи роздумів як психолога, що стануть у пригоді для цивільних у першу чергу.
Про це вже говорено багато, але нічого, я нагадаю. Це не хаос. Це система.
Із погляду сучасної військової психології, дії Росії – це класична стратегія тотального психотерору. Їхня мета не просто перемогти фізично.
Їхня мета – знищити, зламати нас як колективну особистість.
Працює це так:
1. Системне насильство – рівноцінно атаці на ідентичність.
Катування, обстріли, удари по лікарнях і школах – не помилки. Це технологія стирання суб'єктності.
У психології це називається "дегуманізаційною практикою": жертву знецінюють, змушують мовчати, змушують зрадити себе, аби перетворити її на об’єкт.
2. Обстріли – це масове насильство над психікою. Це не лише страх. Це спроба прищепити:
- вивчену безпорадність ("нічого не має сенсу");
- травму майбутнього ("немає що берегти");
- втрату горизонтів ("ніколи не буде інакше").
Це форма масштабного психологічного контролю.
3. Полон – лабораторія терору. Я це бачила особисто.
Вони не хотіли "розкриття інформації".
Вони хотіли, щоб ми зрадили себе.
Щоб кричали те, що вони скажуть.
Щоб відчули себе порожніми, без голосу, без сенсу.
Але навіть у найтемнішій точці можна чинити спротив – диханням, словом, поглядом, іронією.
Це дуже небезпечно, і я рада, що наше суспільство виказує надзвичайну стійкість, і буде ще більш стійким, якщо усвідомить цілі й засоби ворога.
Як цьому протистояти – як психолог і як людина:
1. Зберігати чітке "я":
- не визначай себе через страх, втому чи біль;
- пам'ятай: твоє ім'я, твоя історія, твої цінності – недоторканні;
- навіть у нелюдських умовах можна залишатися людиною – і це сильніше за зброю.
2. Називати речі своїми іменами:
- це не "жахи війни", це організований терор;
- це не "трагічна випадковість", це методика насильства;
- не давай їм змінити мову, слова – перша лінія оборони психіки.
3. Бути частиною зв'язку:
- залишайся в контакті з близькими, побратимами, своєю спільнотою;
- ізоляція – головний союзник терору, спільність – його антагоніст.
4. Будувати майбутнє навіть під обстрілами:
- плануй, мрій, працюй, учись, це не втеча від реальності – це її відновлення;
- кожен акт творчості, кожен сміливий вибір – це удар у відповідь.
5. Учитися саморегуляції:
- різноманітні практики, контроль над тілом, рефлексія – це не "слабкість", а зброя;
- людина, яка вміє керувати собою, не може бути зламана повністю.
Росія воює проти здатності людини бути собою.
Але ми вже вижили. Ми вже сказали.
Ми – ще тут. І це означає, що головне ми вже виграли.
Ми готові битися за нашу землю і наші домівки, за своїх рідних!
Бо людина, яка зберегла себе під час катастрофи, стає джерелом світла, що не вмирає – навіть у мороці.
Джерело: Юлія Паєвська (Тайра) / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
