-1 Київ
З учорашнього вечора до недільного ранку російська ФСБ і поліцейський спецназ штурмували житлову багатоповерхівку в місті Карабулак в Інгушетії. Штурм відбувався саме так, як це зазвичай робить Росія: із використанням реактивних вогнеметів "Шмель", нищенням мирного населення, яке випадково опинилося поблизу, і без огляду на будь-яку кількість жертв із будь-якої сторони.
Після бою, що тривав усю ніч, росіянам усе ж удалося вбити декількох бійців інгуського підпілля, які рік тому розмотали загін спецназу ФСБ "Вимпел", який тоді втратив 11 осіб убитими і пораненими.
За дивним збігом обставин, активізація роботи ФСБ по Інгушетії сталася майже одразу після прийняття 23 лютого парламентом України постанови про визнання права інгуського народу на самовизначення і створення незалежної держави.
Або, якщо читати українські ЗМІ (не всі, але більшість), сталося абсолютно не те. Сталося те, що героїчні бійці російських спецслужб ліквідували дуже небезпечних терористів і бойовиків, які загрожували безпеці мирних представників ФСБ і намагалися розхитувати мир і спокій у Російській Федерації.
Сказати, що я був в ах...ї, читаючи українські новини про нічний бій в Інгушетії, – це абсолютно нічого не сказати. Величезна кількість журналістів не звернулася до представників комітету Інгуської незалежності, не зателефонувала комусь із тимчасової спеціальної комісії ВР, не зробила мінімальну історичну експертизу, не проаналізувала хід подій, а просто скопіювала російські тези, переклала українською і повідомила аудиторії. Бойовики, значить. Ага.
Усе менше шановні представники ЗМІ! Я не знаю, якою буде наступний ступінь ваших дій. Ви будете дописувати до назв наших бригад "заборонена на території РФ"? До імен українських діячів – "розшукується Слідкомом Російської Федерації"? Називати прильоти невідомих дронів по російських нафтобазах "терактом"? Просто скажіть, будь ласка, чого очікувати вашим читачам?
Україна офіційно визнала право народу інгушів боротися з Росією за свою незалежність. Цей народ бореться. Поки що точково, але у Кремлі тремтять і від цього й випалюють цілу багатоповерхівку вогнеметами, аби вбити і залякати. Це настільки складні факти? Або ми можемо однією рукою писати про "терористів і бойовиків", а другою – тужливі статті про те, що світова преса інколи копіює російські наративи і це ай-яй-яй і дуже погано?
А в чому ж, бл...дь, різниця?
Джерело: Юрій Гудименко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
