Кричевському – 57: Дружина подарувала мені картину улюбленого художника Скандакова G

Український шансоньє Гарік Кричевський у день свого 57-річчя розповів колезі Ігореві Коржу про те, що опановує новий інструмент, про свою пристрасть до живопису і поділився враженнями про святкування дня народження в період карантину у зв'язку з пандемією коронавірусу.

Гарік Кричевський та Ігор Корж. Фото: Ігор Корж / Facebook

– Гаріку, привіт, із днем народження тебе! Уповноважений переказати вітання від мільйонів твоїх шанувальників з усього світу! Бажаємо найсвітлішого! Здоров'я! Талану! Добробуту!

– Дуже дякую!

– Скажи, будь ласка, як відсвяткував в епоху коронавірусу?

– У колі родини, усі тільки близькі, мама, дружина, діти. Повний стіл, як на Новий рік. Якщо додати ще салат "Олів'є" і шампанське, то можна Новий рік зустрічати! Вийшло дуже гарно, душевно. Ми не були на самоті, завдяки технологіям випивали із друзями онлайн. Як кажуть, усе було відмінно.

– Чудово. Скажи, будь ласка, у цей вимушений карантинний період сидіння вдома чим займаєшся? Чим займається автор, виконавець, чудовий артист, композитор, поет, письменник?

– Мені не звикати, річ у тім, що життя артиста як складається? Ти на гастролях, відпрацював концерт, повернувся і потрапляєш додому. Тому в мене зараз відчуття, що я не на карантині, а просто немає гастролей, немає концертів. Таке іноді трапляється. І доки все за планом, я займаюся своїми питаннями, тобто пишу пісні, пишу прозу. І гуляю із собакою. Із нового – намагаюся навчитися грати на саксофоні.

– Тобто ми скоро побачимо, як на живих концертах ти будеш самостійно виконувати партії?

– Ти знаєш, проблема в тому, що це досить складний інструмент, і я вже такий дорослий дядько, щоб у 57 щось опанувати нове, складне, тим паче духове. Чи не буде мені соромно на концерті, не впевнений, але вдома у колі своєї сім'ї точно щось зможу зіграти. Хіба що в мене так буде виходити, що мій музичний керівник скаже: "Ти можеш", тоді зіграю на великій сцені.

Фото: Гарик Кричевский / Facebook

– Гаріку, ти можеш усе. Але повернімося до дня народження. Що тобі подарували близькі? Що запам'ятається?

– Найкращий подарунок, який дуже запам'ятається, мені зробили діти. Вони зняли, змонтували фільм, зітканий із привітань моїх близьких друзів, що живуть у всьому світі. І це було настільки несподівано, талановито і тепло, що за хвилин 40, доки йшов цей фільм, я його, затамувавши подих, дивився. Дружина зробила унікальний подарунок, здійснила мою давню мрію: вона десь знайшла картину мого улюбленого художника, дядька Юрка Скандакова. Хто не знає, це відомий львівський художник, покійний уже, це легенда, я вважаю, легенда художнього світу, України і не тільки. І де їй вдалося знайти картину, причому з музичною тематикою. Там зображено вуличних музикантів, у такій цікавій техніці... загалом, ось такі два чудові подарунки мені зробили.

– Круто! До речі, останнім часом я теж почав цікавитися живописом, оскільки зрозумів для себе, що начебто я досить ерудована, різнобічна людина, але живопис – це явний мій провал. Наскільки я знаю, ти колекціонуєш картини, і прізвище Скандаков чую від тебе вже не вперше. У тебе досить багато його робіт, якщо не помиляюся.

– Я не можу назвати себе колекціонером, тому що це дещо інша історія, але в мене дійсно є пристрасть до цього художника. Я його називаю дядьком Юрком.

– А чому дядьком Юрком? Це так його називали у Львові?

– У Львові, де я народився і виріс, так його називали. Так. І коли в мене була така можливість десь придбати картину Скандакова, я це робив. Або мої друзі, знаючи, що він мені дуже подобається, дарували, і родина теж. Так, у мене дійсно є якась кількість його робіт.

– Яка, якщо не секрет?

– Не рахував, але для серйозних колекціонерів це, звісно, не колекція, але це достатня кількість для того, щоб мати естетичне задоволення. Принаймні, я насолоджуюся, тому що надихаюся його творчістю. Колись дуже давно, коли ще жив у Львові, я першу картину побачив у свого друга, у нього висіла "нюшка" Скандакова (у сенсі оголена натура). Тема начебто банальна, але як це було зроблено! І я запитав: "Хто цей художник?". Мені розповіли. Виявляється, я його знав, за львівськими такими тусувальними місцями того часу: "Вірменці" та іншими, де збиралися художники.

У Скандакова було дві лінії творчості. Він малював роботи на продаж: це був переважно Львів, вулички Львова, будинки, пейзажі. І малював для душі, для себе, і от ці роботи найцінніші, їх досить багато, і для мене це шедеври.

Скандаков ніколи не ставився до творчості як до роботи. Я навіть пам'ятаю розповідь мого знайомого, коли він прийшов і застав у майстерні художника за мольбертом. Запитав: "Ви працюєте?". Той відповів: "Я не працюю, я кайфую, яка ж це робота?".

Коли я вже не жив у Львові, то щоразу, приїжджаючи в місто, намагався дізнатися, чи немає десь якої-небудь картини Скандакова. І так протягом тривалого часу в мене з'явилася невелика колекція. На жаль, поповнювати її дуже складно, тому що багато робіт уже в колекціонерів, і вони їх не продають. Однак час від часу щось трапляється. На жаль, цього феноменального художника вже немає з нами. Він пішов, по-моєму, 2007 року. І все ще не досяг піку тієї слави, що на нього чекає...

Фото: Гарик Кричевский / Facebook

– Тобто в нього якоїсь широкої популярності на сьогодні ще немає?

– У нього дуже широка популярність у Львові. Усі колекціонери, і не тільки колекціонери, знають, хто такий Скандаков. У нього дуже велика популярність в українській діаспорі, за межами України, у Європі, в Америці. Як не дивно, дуже широка популярність у Росії. І чомусь найменше він відомий у Києві. Є такий парадокс, я з цим зіткнувся, і, мені здається, що, коли Київ розбереться в цьому художнику, до нього прийде справжня слава по всій Україні. У Скандакова помітна якась легкість, він писав як гарний джазовий музикант, імпровізуючи.

– Супер, у тебе чудові асоціації, відразу музичні...

– Так, Скандаков для мене – це чистісінький джаз. І дуже добре, що в серпні – вересні цього року, дай Боже, щоб усе в нас було добре, і не було карантину, у "Шоколадному будиночку" в Києві відбудеться велика персональна виставка Скандакова. Кияни зможуть познайомитися з цим чудовим художником. Там буде представлено роботи із приватних колекцій, і приємно, що кілька робіт я зможу надати на цю виставку.

– Гаріку, дякую. Ну а я разом з усіма твоїми прихильниками вітаю тебе із днем народження і бажаю тобі всього найсвітлішого в цей непростий період, пережити його з посмішкою і зустріти весну, гарний настрій і закінчення карантину!

– Дякую! Не хворійте, нічого не бійтеся, прорвемося, усе буде круто, зустрінемося, обіймемося!