Кураторка виставки Body Worlds Воллі: Серед наших донорів переважно німці й північноамериканці. Українців поки немає. Але це тільки поки G

Уперше виставку Body Worlds "Всесвіт тіла" показали 1995 року в Токіо, а за 24 роки її привезли в українську столицю. Експонати – це тіла і органи людей, збережені у природному вигляді завдяки методу бальзамування – пластинації, винайденому 1977 року німецьким анатомом Ґюнтером фон Гаґенсом. Анджеліна Воллі з 1992 року є дружиною доктора і разом із ним працює над створенням пластинатів.

Традиційно люди можуть асоціювати грубу анатомію зі смертю або розкладанням, що може призвести до неприємних реакцій, але пластинація і виставка Body Worlds показали, що це не обов'язково так

Фото: Андрій Максимов

– Анджеліно, яка мета виставки? Кому варто її відвідувати, а кому ні?

– Body Worlds "Всесвіт тіла" пропонує можливість кожному охочому зазирнути всередину себе. Тіло дається нам на все життя. Кожне наше почуття або дія залежить від тіла. Без нього ми просто не могли б існувати. Однак люди, які не є фахівцями, часто не мають можливості зазирнути всередину, дізнатися, із чого насправді вони складаються. А виставка Body Worlds дає таку можливість. Проходячи через виставку і спостерігаючи у прямому порівнянні за здоровими та ураженими хворобою органами, відвідувачі отримують глибоко зворушливу зустріч із внутрішнім явищем – рефлексією. Вона докорінно змінює погляди на самих себе. Люди змінюють свої поведінкові моделі на користь здорового способу життя. Згідно з опитуваннями, проведеними за пів року після закінчення наших виставок, 9% відвідувачів зізналися, що кинули курити, 30% почали віддавати перевагу здоровому харчуванню і 25% – більше займатися спортом.

– Чи є вікові обмеження для відвідування виставки?

– Ні. Body Worlds – це науково-освітня експозиція. Однак потрібно враховувати всю специфіку експонатів і свою готовність до знайомства з ними перед відвідуванням. Дітям до шести років включно вхід безкоштовний. Виставка призначена для всіх, хто зацікавлений у тому, щоб дізнатися, що робить нас людьми. У дітей часто трапляються одкровення про власне тіло, унаслідок чого вони часто заявляють, що ніколи не палитимуть, хочуть залишатися здоровими після того, як бачать на виставці хворі зразки.

– У людей вигляд внутрішніх органів найчастіше викликає огиду. Чому так відбувається? Чи має так бути?

– Традиційно люди можуть асоціювати грубу анатомію зі смертю або розкладанням, що може призвести до неприємних реакцій, але пластинація і виставка Body Worlds показали, що це не обов'язково так. На відміну від того, що можна побачити в лабораторії грубої анатомії, пластиновані зразки, показані на виставці, – сухі, без запаху і повністю збережені в естетичному й реалістичному вигляді, кожен із яких надихає (і, можливо, проймає тремтінням), оскільки він відображає чудову складність людського тіла. Я вважаю, що естетично приємне уявлення реальних тіл на виставці перетворює смерть на джерело чіткого знання про життя людини, що робить його більш захопливим. Люди, які бачили експозицію, дуже позитивно і зворушливо реагують на власний досвід у межах Body Worlds і зазвичай кажуть: "У мене кардинально змінився погляд на себе і я ніколи більше не сприйматиму своє тіло як належне".

"Всесвіт тіла" прославляє естетику і дизайн людського вигляду

Фото: Андрій Максимов

– Який строк придатності експонатів виставки? Скільки років найстаршому експонату і яким він є?

– Зразки зберігають за допомогою методу пластинації, винайденого 1977 року анатомом Ґюнтером фон Гаґенсом, і відтоді його постійно удосконалюють. За допомогою цього методу всі розчинні жири та рідини в тілі покійного замінюють полімерами, які тверднуть за допомогою газу, тепла чи світла. Такий метод дає змогу зберігати тіло до мікроскопічного та клітинного рівня і залишати його таким протягом практично необмеженого періоду часу. Вони, безумовно, так само міцні, як мумії старого фараона. Найстаріші пластиновані зразки з'явилися в перші дні пластинації, наприкінці 1970-х років, перший пластинат усього тіла було створено 1992 року.

– Для чого ви мертві тіла виставляєте в пози, які демонструють діяльність, розташовуєте їх як живих (наприклад, грають у шахи, скачуть на конях, катаються на ковзанах)?

– За більше ніж 20 років роботи виставки Body Worlds ми дізналися, що відвідувачі сприйнятливі й багато що залежить від естетичних образів наших експонатів. Наші перші пластинати зображували в жорстких вертикальних позах, як їх могли б вивчати у клінічній анатомії. Показуючи ці перші екземпляри, ми помітили, що відвідувачі були зачаровані, але все ж не могли зв'язати пластинати зі своїм повсякденним життям. Ми з Ґюнтером фон Гаґенсом подивилися на художників епохи Відродження – Леонардо да Вінчі та Мікеланджело – і на те, як вони зображали людське тіло в анатомічних малюнках, у природних ландшафтах і в реалістичних позах. Прийшло усвідомлення того, що наші зразки також потребують естетичної якості, особливо коли йдеться про "нефахівців", які можуть прийти на виставку із сумнівами. Часто деякі з експонатів вибирають спеціально для того, щоб підкреслити специфічні анатомічні особливості, наприклад, спортивні пози ілюструють використання м'язової системи під час занять спортом, а позиція шахіста ілюструє нервову систему.

– Чи є у таких композиціях, на вашу думку, мистецтво? Чи бачите ви в цьому естетику?

– Починаючи з епохи Відродження людське тіло прославляють як мистецтво. І не дивно, адже воно чудове й майстерне за своєю формою і призначенням. Body Worlds прославляє естетику і дизайн людського вигляду. Виставка демонструє диво людського тіла, його інтелект, витривалість і вразливість.

Одному з наших померлих донорів тіла робили операцію зі зміни статі. Імовірно, буде непросто придумати відповідну для нього позу

Фото: Андрій Максимов

– Траплялися містичні події у вашій лабораторії або на виставках?

– Зараз, коли більше ніж 49 мільйонів відвідувачів із 32 країн та шести континентів бачили Body Worlds, це найбільш разюче і чарівне для мене. Я була свідком того, як підлітки від Німеччини до Японії викидали свої пачки сигарет після того, як побачили легені курця та людини, яка не курила, й усвідомили, що куріння – більше не круто. І те, як представники різних релігій захоплювалися виставкою за її освітню цінність і здатність розкривати людський вигляд – той самий вигляд, який, як багато хто вважає, створив Бог.

– Із якими незвичайними тілами вам доводилося працювати?

– Незважаючи на те, що кожне тіло унікальне, наш інститут мав честь зберегти деякі унікальні екземпляри, зокрема величезного слона і горилу, які зараз є частиною нашої виставки Animal Inside Out. Завдяки пластинації ми змогли зберегти цих тварин, які наразі під загрозою зникнення, щоб вони могли продовжувати ознайомлювати громадськість про різноманітність тваринного світу на планеті для наступних поколінь.

В іншому випадку одному з наших померлих донорів тіла робили операцію зі зміни статі. Це тіло досі перебуває в процесі пластинації, та, імовірно, буде непросто придумати відповідну для нього позу.

– Уже понад 18 тис. живих людей у всьому світі заповідали вашій лабораторії свої тіла. Кому ви відмовляєте, а кому даєте згоду? Люди дістають згоду, гарантію, що будуть пластиновані?

– Усі люди, зацікавлені в донорстві тіла для пластинації, є найвищою цінністю для анатомічного дослідження. Ми вдячні кожному з них і з глибокою повагою та вдячністю ставимося до їхнього рішення. Наш інститут бере органи донорів, які спеціально зараховані в програму донорства Інституту пластинації. Бувають випадки, коли ми не можемо прийняти пожертву, тобто коли тіло попередньо розтинали, коли на тілі вже помітні пізні стадії розкладання або в разі визначених інфекційних захворювань. Ми завжди закликаємо наших донорів повідомляти про свої побажання членів їхніх родин і близьких друзів, щоб вони могли забезпечити виконання своїх побажань після смерті.

Правильно препарований цільнотільний пластинат потребує 1–1,5 тис. годин роботи

Фото: Андрій Максимов

– Чи є охочі з України заповісти своє тіло Інституту пластинації?

– Наразі із зареєстрованих більше ніж 18 тис. донорів немає українців. Але це тільки поки. До списку донорів входять переважно німці й північноамериканці.

– Чому люди хочуть, щоб їхні тіла було пластиновано?

– Більшість донорів була мотивована відвідуванням виставки Body Worlds. Переважним бажанням є служіння медичним дослідженням і освіті. Нижче наведено невеликий перелік мотивацій для донорства тіла для пластинації:

89% хочуть служити добрим намірам, 74% захоплюються пластинацією, 53% не хочуть обтяжувати своїх родичів доглядом за могилою, 49% незадоволені думкою про кремація чи поховання, 51% захоплюється публічними виставками, 42% хочуть бути збереженими для нащадків назавжди, 31% хоче заощадити на похоронах, 15% не мають родичів.

– Чи зберігають родичі в будинках або склепах пластиновані тіла своїх померлих рідних, чи отримуєте ви такі приватні замовлення? Яка вартість пластинації одного тіла?

– Зразки доступні тільки для навчання, досліджень та інформування кваліфікованих користувачів. Кваліфікованими користувачами є вищі навчальні заклади, лікарні, школи та музеї, а також лікарі, професори та аналогічні особи, які беруть участь у відповідних дослідженнях. Ми не можемо запропонувати пластинацію приватним особам для непрофесійного використання.

Вартість надання цих зразків залежить від часу, який витрачають на розтин та підготовку. Правильно препарований цільнотільний пластинат потребує 1–1,5 тис. годин роботи, а деякі складніші анатомічні препарації потребують ще більше часу для завершення.

– Чи боїтеся ви і ваш чоловік смерті?

– У своїй кар'єрі ми зрозуміли, що життя – виняткове, а смерть – універсальна. Це змусило нас із Ґюнтером не боятися смерті, а навпаки, прийняти життя.

– Чого ви боїтеся в житті?

– Я намагаюся не жити зі страхом, а перетворити страх на виклик.

– Ваш чоловік – анатом, він присвятив своє життя роботі з мертвими тілами. Який він у звичайному житті? Які його слабкості, захоплення?

– Пластинація – його пристрасть і хобі. Коли він не в лабораторії, у нього багато інших інтересів, наприклад відвідувати музеї, займатися спортом, подорожувати або грати на інструменті, але він у якийсь спосіб завжди пов'язує те, що робить, із пластинацією. Я б сказала, що його найбільша слабкість – це також його головна сила, він настільки відданий пластинації, що вона поглинає його. Наразі Ґюнтер, на жаль, має хворобу Паркінсона, яка сильно обмежує його діяльність.