Актор Іваниця розповів про страх під час ворожих обстрілів на війні, дітей і мрію про готельний комфорт G

Про дітей

"Народження моїх дітей змінило моє життя. У мене їх четверо, і кожен із цих днів став для мене особливим. Оля – моя старша донька, їй 25. Вона доросла, самостійна, зі своїм унікальним поглядом на життя. Часом наші думки розходяться, але це чудово, адже вона шукає власний шлях. Остапище – йому 17 років. Він наче створений для ідеального суспільства – абсолютно неконфліктний, я не пам’ятаю, щоб він колись підвищив голос. Я навіть хвилювався через це, тому водив його на карате – у нашому суспільстві важливо вміти захистити себе. Якось він заступився за дівчину в маршрутці, і я був надзвичайно гордий", – розповів актор.

Іваниця зізнався що його наймолодшому сину виповнився рік і два місяці.

"Він уже ходить і починає говорити. Це час, коли виявляється його особистість, і я з нетерпінням чекаю, що буде далі. Аніті – 11 років, вона школярка. Весела, розумна, з експериментами і в зачісках, і в поглядах на життя", – додав він.

Про тяжкі моменти на війні

"Були моменти, коли здавалося, що життя може закінчитися. Пам'ятаю, були на сході, за 5 км північніше Бахмута [Донецької області]. Це був період інтенсивних штурмів росіян. У небі літали "Гради", фосфор, артилерія. Дивитися на Бахмут було дуже страшно. Утім, я завжди думав про своїх дітей і про те, що мої ідеї, мої погляди залишаться жити в інших людях", – зізнався він.

Іваниця зазначив, що серед його побратимів не було людей, які б впадали в ступор чи паніку.

"Ми завжди допомагали одне одному. Особливо теплими залишаються спогади про перші місяці війни. Тоді була неймовірна синергія – кожен підставляв плече", – розповів він.

Актор зізнався, що під час обстрілів, щоб побороти страх, чистить зброю, налаштовує обладнання й укріплює позицію.

"Роблю те, що можу тут і зараз. Це допомагає зосередитися і не піддаватися страху", – підкреслив він. 

Про перемогу

За словами актора, для нього перемога – це безпека України і його рідних, а також можливість нормально жити й розвиватися. Іваниця додав, що після перемоги насамперед здасть зброю.

"А потім хочу поїхати в Карпати чи до моря. Після обмежень на службі хочеться відчути готельний комфорт. Хочу звернутися до військовослужбовців, побажати сили. Ми дійсно круті, ми відстояли те, що не кожен зміг би. Це титанічна робота. І дуже хочеться, щоб усі повернулися до себе додому", – сказав він.