Парамедикиня Пташка: Не додумайтеся плакати на моєму похороні. Не закопуйте в землю. Я хочу літати й після

"І все ж я повинна це написати. Хай це залишиться назавжди тут. Колись цей день настане. І от не додумайтеся плакати на моєму похороні. Кожен раз, коли захочеться плакати, донатьте на дрони, якщо вже закінчиться війна – допомагайте дитячим будинкам і сім'ям полеглих. Турбуйтеся про вдів, прибийте поличку, нарубайте дров матері. Вони віддали найдорожче за ваш спокій. Одягніть жовтий, помаранчевий чи червоний одяг на прощання зі мною. Уявіть, як то буде гарно. Не несіть мені квіти, хоч я їх і люблю. Подаруйте їх своїм матерям. Подаруйте їм любов, бо мені вже буде на квіти все одно".

Пташка попросила розвіяти її прах на горі в селі Тухля.

"Не закопуйте мене в землю. Я хочу літати й після. Не звинувачуйте нікого, окрім росіян. Не сійте розбрату. Повірте, це те, чого мені найменше хотілося при житті. Багато гіркої несправедливості знала я, багато знаєте ви. Але не плодіть її у своїй душі. Підіть у військовий госпіталь, допоможіть змінити воду у вазі, подайте води, вислухайте воїна. Для мене. У моє ім'я", – попросила вона.

Вона попросила на її похороні голосно співати українських пісень.

"Плекайте ненависть до всього російського. Чисто порада. Сподіваюся, це почують мільйони. Нас чують лише після смерті. Тому і в цьому дійстві я стану корисною для своєї країни, своєї нації. Така моя воля. Не шкодуйте за мною. Я воїн. За воїнами не плачуть. Ними пишаються. На їхню честь влаштовують турніри. За них мстять", – підсумувала вона.