Олександр Швець про свою колекцію порцеляни: Я їжджу машиною 2010 року. Вона мене цілком влаштовує. У кожному із залів музею порцеляни до 12 нових машин
Фото: Сергій Крилатов / Gordonua.com
"Я у вас хочу запитати, користуючись нагодою, – це все дорого коштує?"– поставив Швецю запитання Гордон.
"Я їжджу машиною 2010 року. Вона мене цілком влаштовує. Але коли я задумався, то в кожному із цих залів від п'яти до 12 нових машин такого класу, добрих", – відповів Швець.
На уточнювальне запитання, чи не думав він щось продати зі своєї колекції, Швець відповів заперечно.
«У мене завдання інше. Я навіщо збирав усе це? Я закумулював цю красу, цю енергетику, щоб вона могла віддавати людям із розбитими серцями, людям, що живуть у постійній тривозі, розтерзаним цими метаннями та невідомістю. Щоб прийшовши сюди, вони відновили свій світ, набралися сил жити далі, щоб сподіватися, що Україна відродиться, оживе і стане чудовою, – наголосив Швець. – А продати й купити нову машину, одну, другу, третю – а навіщо стільки?"
Олександр Швець народився 4 червня 1955 року в Біробіджані, на Далекому Сході Росії. 1982 року закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
Працював у газеті "Вечірній Київ". Як головний редактор очолював газети "Киевские ведомости", "Всеукраинские ведомости", "События и люди", а від серпня 1997 року є головним редактором газети "Факти".
Швець приблизно 30 років колекціонує порцеляну і мріє, щоб створений ним музей порцеляни українці могли відвідувати безоплатно.