В Україні ще у 1990-ті роки сміття здебільшого викидали у відро, застелене газетою. Вміст виносили надвір у відрі й висипали у спеціальний бак. Це було відлуння радянського побуту, адже у СРСР навіть поліетиленові пакети були дефіцитом. Пакети для сміття українці почали масово використовувати у другій половині 1990-х років.
У США і країнах Західної Європи пакети почали використовувати на кілька десятиліть раніше.
Винайшов цей зручний у використанні предмет канадець Гаррі Василик унаслідок експериментів із новим на той час матеріалом – поліетиленом. 1950 року Василик у себе вдома виготовив перший поліетиленовий пакет для сміття. Він не мав зав'язок, а тільки зварювання з одного боку. Вчений запропонував свій виріб одній із лікарень. Госпіталь, у якому лікували людей, хворих на поліомієліт, придбав виріб. Завдяки використанню пакетів для утилізації інфікованих матеріалів удалося погасити спалах цього захворювання.
Незабаром компанія Union Carbide купила права на виробництво пакетів для сміття. З кінця 1960-х років їх почали продавати в магазинах для дому і запропонували використовувати в побуті.
У 1984 році виріб доповнили шнурком, який дав змогу наповнювати пакет і не втрачати його вміст дорогою.
Зараз дедалі популярнішими стають пакети для сміття з біорозкладного поліетилену, які є більш екологічними. Ще один сучасний тренд – поділ відходів за категоріями. Це важливо робити, щоб спростити подальше перероблення сміття і допомогти зробити його ефективнішим. Для зручності сортування сміття можна використовувати кілька сміттєвих пакетів одночасно, але вибрати різні кольори: окремо викидати органічні й неорганічні відходи.