23 січня відзначають Міжнародний день почерку, або День рукописного тексту. Це свято в 1977 році ініціювала Асоціація виробників письмового приладдя США. Цю дату обрали, оскільки вона є днем народження американського політика Джона Генкока (1737–1797), який розписався першим на Декларації незалежності.
Ще давньогрецький філософ Аристотель зауважив, що письмо відображає характер людини і кожен почерк індивідуальний. На нього впливає безліч факторів: психологічний стан, характер, вік, стан здоров'я, вид діяльності.
Оскільки почерк багато що може сказати про людину, його вивчення оформили в окрему науку – графологію.
Засновником графології вважають французького абата Мішона. Він заклав основи систематичного вивчення почерку. А в 1622 році з'явився трактат "Як дізнатися природу і риси людини, поглянувши на букву, яку вона написала" італійського дослідника Бальді про письмо і почерк.
У XIX–XX столітті знання про почерк почали використовувати в судовому провадженні. З другої половини XX століття графологію стали вважати псевдонаукою. Водночас у криміналістиці досі проводять почеркознавчу експертизу, яка допомагає ідентифікувати написане певною людиною, відрізнити її почерк від інших.
У неврології та психіатрії також іноді розглядають особливості почерку для точнішого встановлення діагнозу.
Знаменитий радянський психіатр академік Володимир Бехтерєв таємно зробив експертизу почерку диктатора Йосипа Сталіна. За однією з теорій, саме це дослідження коштувало вченому життя. Бехтерєв зробив висновки, що Сталін – агресивна особистість із манією переслідування. Незабаром після того як Бехтерєв поділився з колегами своїми висновками, він загинув за нез'ясованих обставин.
Почерк людини може змінюватися не тільки з віком, а й залежно від обставин: швидко вона пише чи повільно, на якій поверхні, з яким натиском. Однак загальні риси письма все одно залишаються. Часто їх може визначити тільки фахівець.
Про зв'язок почерку і характеру людини докладніше можна прочитати тут.