+3 Київ
Перші записи можна віднести до раннього Середньовіччя. Це були розпорядження правителів і вельмож, які записували їхні піддані. А як особистий записник щоденник стає популярним з кінця XVII століття. Ними володіли освічені, отже, багаті люди – зазвичай представники аристократії. Такі книжки вели також розпорядники їхніх господарств і діловоди в маєтках.
Також на регулярній основі вели записи лихварі у своїх конторах і власники ломбардів.
Як правило, обкладинки робили зі шкіри, на них розміщували відбиток герба чи назви контори. Перевагу надавали товстим видам шкіри. Вона захищала папір від негоди й навіть вогню. Щоденник щільно закривався й обмежував доступ до аркушів по всьому периметру.
Записники робили на замовлення в майстрів палітурної справи. На першій сторінці вказували ім'я власника та його адресу, за якою можна було повернути записну книгу в разі втрати.
До XIX–XX століть щоденник став поширеною річчю на робочих столах ділових людей і їхніх секретарів.
Батьківщиною сучасного щоденника у вигляді книги з графами для дат вважають італійське місто Бергамо. Уже в XVII столітті там почали виготовляти ці зручні пристосування. Такі книжки називали "агенда" – буквально "треба зробити". В Італії на початку 1990-х створили фірму "Молескін". Спочатку так називали дуже щільну ворсисту тканину, щодо якої вживали також побутові назви "чортова шкіра", "шкіра крота". Саме з такого матеріалу, а також із натуральної шкіри виготовляють обкладинки щоденників цієї марки.
У сучасному світі дедалі популярнішими стають електронні записники, але водночас не зменшується й популярність паперових записників. Вони, як і раніше, залишаються атрибутом ділової людини, а виготовлені з високоякісного паперу й в дорогій обкладинці – престижним аксесуаром.
