Іван Дзюба: Коли мені було 75, здавалося, що я ще молодий. Стукнуло 80 – я відчув утому і важкість
8 червня 2017, 14.00 Этот материал также можно прочитать на русском
Інтерв'ю 2013 року. Частини I–III.
РЕКЛАМА
- Під час окупації багато хто сподівався, що німці стануть звільненням від більшовиків. Ще свіжою була пам'ять від Голодомору і репресій.
- Мені соромно, що я плакав, коли помер Сталін. Але академік Сахаров теж зізнався в цьому
- Серед ночі прокинувся від того, що до мене почав залицятися гомосексуал.
- Я не був антисовєтчиком і антикомуністом, як усі зараз себе називають, і навіть ті, хто в кущах сидів. Я був ідеалістом і вірив, що можна змінити цей порядок.
- Було важливо мене скомпрометувати. Висилати не було сенсу – жертв вистачало.
- Метаморфози Павличка можна пояснити його любов'ю до України. А як їй служити – він щоразу бачив це по-різному.
- Я шкодував, що погодився стати міністром культури. Мене силою змусили Драч і Павличко.
- Шевченко – найглибший і найемоційніший з українських поетів
- Я пишу щодня, для цього навіть освоїв комп'ютер.
Як читати ”ГОРДОН” на тимчасово окупованих територіях
ЧитатиРЕКЛАМА