+18 Київ
Під час інтерв'ю журналісту Дмитрові Гордону Полторанін розповів, чи шкодує про розпад СРСР, про своє ставлення до глави СРСР Йосипа Сталіна і єдиного президента СРСР Михайла Горбачова, про знайомство, стосунки, застілля й останню зустріч із Єльциним, про те, чому вважає "абсолютно неправильним вибором" рішення про обрання Володимира Путіна як наступника Єльцина, про своє ставлення до анексії Криму та війни на Донбасі, про архіви КДБ і наклепи, а також про те, як колишня прем'єр-міністерка Індії Індіра Ганді та інші світові лідери співпрацювали із КДБ СРСР.
Полторанін народився 1939 року в селі Білий Луг Східно-Казахстанської області Казахстану. Із 1960-го до серпня 1991 року перебував у КПРС. 1964 року закінчив факультет журналістики Казахського державного університету, у 1968–1970 роках навчався у Вищій партійній школі при ЦК КПРС.
У 1960–1980 роках працював у різних казахстанських газетах, був власним кореспондентом газети "Правда" в Казахстані. У 1986–1988 роках обіймав посаду головного редактора газети "Московская правда", потім до 1991 року був політичним оглядачем агентства друку "Новости".
1989 року Полторанін був одним із керівників виборчої кампанії Єльцина з питань виборів у народні депутати СРСР, а 1991 року разом із Геннадієм Бурбулісом і Сергієм Станкевичем входив у так званий стратегічний штаб кампанії з обрання Єльцина президентом РРФСР. Під час спроби державного перевороту в серпні 1991 року входив до найближчого оточення Єльцина.
Полторанін у 1989–1991 роках був народним депутатом СРСР (обрали за квотою Союзу журналістів), у 1990–1992 роках – міністром друку і інформації, 1992 року – заступником глави уряду Російської Федерації, у 1993–1995 роках – депутатом Державної думи РФ I скликання.
На початку 1990-х очолював спеціальну комісію з питань архівів при президенті РФ, у середині 1990-х був президентом телевізійної корпорації "Момент истины".
2010 року випустив книгу "Влада у тротиловому еквіваленті. Спадщина царя Бориса".
