Розслідувачі зазначили, що витоки зі зламаної бази даних, пов'язаної з Корпусом вартових ісламської революції Ірану, свідчать про те, що контракт між Росією та Іраном передбачає виробництво на заводі в "Алабузі" саме 6 тис. Shahed на рік.
За даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень у Лондоні, вже у квітні завод у Татарстані випереджав виробничий графік, доправивши замовнику 4,5 тис. дронів-камікадзе.
Окрім того, пише видання, Росія виробляє власні боєголовки "замість того, щоб чекати на іранські", і це прискорює виробництво зброї.
The Wall Street Journal стверджує, що в постачаннях іранських компонентів країні-агресору Росії беруть участь підставні фірми, зокрема з ОАЕ (наприклад, Generation Trading FZE), Гонконгу, Ірану.
Автори матеріалу зазначили, що спочатку росіяни покладалися на складання дронів студентами коледжів у Татарстані, але "їх було недостатньо для задоволення амбіцій Москви", тому на початку 2023 року, за даними видання, російські бізнесмени орендували приміщення у столиці Уганди Кампалі й почали шукати робітників, обіцяючи їм кваліфіковану роботу із зарплатою, яка втричі вища за угандійську, а також авіаквитки, безплатне проживання.
Вербувальниками також є угандійські шкільні вчителі, лідери студентства, які зв'язуються з колишніми учнями з необхідними для складання дронів навичками.
За даними The Wall Street Journal, до "Алабуги" з усієї Африки прибула "більш ніж тисяча жінок", ще мінімум стільки ж прибудуть до кінця 2024 року. Їхня зарплата становить приблизно $1 тис. на місяць, тобто майже вдвічі вища за середню в Росії.