Кошти з Державного фонду декарбонізації мають іти на екологічні проєкти, а не "кишеньковим" фірмам корупціонерів – еколог

Видання проаналізувало, за якими схемами фінансують модернізацію і будівництво нових підприємств у ЄС та які механізми там використовують. Наприклад, у період із 2023-го до 2026 року федеральний уряд Німеччини планує витратити €177,5 млрд на заходи щодо пом'якшення зміни клімату. Витрати лише на 2023 рік становлять €35,4 млрд, основна частина витрат – фінансування кліматичної реновації будівель.

"Окрім цього, передбачені також компенсації на встановлення установок відновлювальної енергетики, фінансування ефективних, екологічно чистих мереж теплопостачання і гранти на купівлю винятково електричних транспортних засобів. […] Фінансування декарбонізаційних проєктів може відбуватися і шляхом окремих грантів. До прикладу, наприкінці лютого Європейська комісія схвалила грант "АрселорМіттал" від уряду Іспанії у розмірі €460 млн на будівництво заводу прямого відновлення заліза (DRI) вартістю €1 млрд", – пише видання.

Водночас в Україні ситуація інша: екологічний податок, який сплачують підприємства, йде не до фондів декарбонізації, як в інших країнах, а просто до державного і місцевих бюджетів, звідки підприємства вже не отримують нічого на модернізацію, наголошує "ЕкоПолітика".

"За січень – листопад 2021 року українські підприємства сплатили 1,2 млрд грн. Усі ці кошти, на відміну від поширеної практики в ЄС, ідуть не на екомодернізацію промисловості, а до загального фонду держбюджету. І лише частина використовується незрозуміло як на регіональному рівні. Водночас для наповнення новоствореного фонду, планується також залучати міжнародні кредити та гранти", – наголошує видання.

Віцепрезидент Професійної асоціації екологів України Владислав Антипов зазначив у коментарі журналістам, що головним ризиком у роботі фонду є те, що його кошти не буде спрямовано на реальні проєкти з декарбонізації та енергоефективності.

"Дуже часто у нас трапляється, що порядок використання коштів державного фонду прописаний так, що їх практично неможливо використати. Як наслідок, той, хто погодить будь-яке рішення щодо виділення грошей із фонду, стає "клієнтом" НАБУ. Інша загроза навпаки полягає у тому, що порядок використання коштів державного фонду буде дозволяти фінансування лише марних досліджень через "кишенькові" фірми корупціонерів. Тому потрібно не дати недоброчесним чиновникам перетворити хорошу ідею на чергову корупційну "годівницю", – сказав Антипов.