Необхідно переглянути режим торгівлі брухтом через відсутність митних надходжень – ЗМІ

2023 року експорт брухту з України зріс у 3,4 раза порівняно з 2022 роком – до 182,5 тис. тонн. Водночас 100% цього обсягу припали на європейські країни, хоча до 2022 року в ЄС українського брухту майже не закуповували. Спрямовуючи сировину у країни Євросоюзу, брухтозаготівельники сплачували в державну скарбницю лише €3–5 за тонну сировини замість €180 за тонну під час експорту за межі ЄС. А з 1 січня 2024-го взагалі припинили це робити, оскільки мито "обнулилося".

Водночас європейські країни, наприклад Польща чи Болгарія, куди вивозять вітчизняний брухт, є радше "перевалковими базами" для подальшого реекспорту сировини до тих країн, де вже діє мито €180 за тонну, наприклад, до Туреччини чи Індії, йдеться в тексті.

Польща, яка на папері є головним реципієнтом українського брухту, сама є його нетто-експортером. 2023 року країна експортувала 1,87 млн тонн, із яких 500 тис. тонн – в Індію, 300 тис. тонн – у Туреччину й ще 500 тис. тонн – в інші неєвропейські країни. Україна ж експортувала в Польщу 170 тис. тонн свого брухту.

Дефіциту брухту в Польщі немає, відповідно, українські обсяги реекспортують у треті країни, зокрема в Індію. У статті наводять задокументований приклад, коли 678 тонн української сировини на адресу найбільшого польського експортера брухту Polcopper прямо відвантажують зі станції Мацеїв у Волинській області в морський порт Гданська з подальшим реекспортом.

Відповідно, за такої схеми експорт брухту з України й далі зростає. У січні 2024-го вивіз сировини в річному обчисленні зріс удвічі – до 17 тис. тонн. А в лютому 2024-го становив 19 тис. тонн. 

Це демонструє неефективність поточної економічної політики щодо стратегічної сировини, зокрема такого заходу, як експортне мито. Логічним розв'язанням цієї проблеми може стати тимчасова заборона на експорт брухту з України, зазначає UAprom.