0 Київ
Автор Андрій Бондаренко зібрав п'ять головних тез щодо екс-"Більшовика" і навів докази їхньої хибності.
Перший міф – про те, що завод можна було продати дорожче.
"Ціна, за яку фонд виставив завод, складала 1,39 млрд грн. Продали його за 1 429 017 000 грн, тобто на 20 млн дорожче. Це викликало невдоволення у соцмережах: мовляв, як завжди, продали унікальну споруду олігархам за безцінь. Насправді про те, що це "красна ціна" лота, говорили і у Фонді держмайна, і провідні експерти ринку", – зазначив журналіст.
Він навів думку комерційного директора компанії SV Development Сергій Степенка, який вважає, що за ці гроші місто отримає набагато більше, а також журналіста Сергія Іванова, який переконаний, що ФДМ навіть завищив ціну, враховуючи складність та проблемність об'єкта.
Друга помилка, пише Бондаренко, полягає у тому, що завод нібито продали "невідомо кому".
"У результаті аукціону переміг консорціум інвесторів у складі підприємців Андрія Іванова (UDP) та Олексія Баранова ("А Девелопмент"). Ці девелоперські компанії спеціалізуються на реконструкції та реновації занедбаних територій. Саме їм належить авторство реконструкції Арсенальної площі та перетворення її на на публічний простір, який вже встиг полюбитися киянам. У найближчих планах "А Девелопмент" та UDP – реновувати "Ріхерт&Парк" на базі колишнього заводу Ріхерта на Подолі та побудувати на його місці багатофункціональний комплекс із громадським простором, озером, парком, соціальною та торговельною інфраструктурою. Інформацією, що вони планують побудувати на місці "Більшовика", Іванов і Баранов поки не діляться. Мовляв, перед розробкою концепції треба оцінити та розгребти весь масив проблем, що дістався разом із заводом. Проте запевняють, що не планують засаджувати район високоповерхівками", – зазначає автор.
Твердження про те, що виробництво на заводі можна було відродити, він також називає міфом.
"Тривалість і, головне, вартість відновлення виробництва є занадто високою. І знадобиться не одне десятиліття, щоб завод почав приносити прибуток. Адже на сьогоднішній день із 36 цехів ПКМЗ працюють лише два, інші зруйновані вщент і відновленню не підлягають, обладнання застаріло, 80% потужностей зношені. Із 6000 працівників залишилося менше ніж 300, переважно похилого віку. І головне – завод "Більшовик" був успішним та працював на повну силу за радянських часів, за умови постачання дешевих енергоресурсів. За нинішніх умов вартість електроенергії та інших ресурсів робить нерентабельною діяльність такого великого підприємства", – аргументував журналіст.
Четвертий міф, про який він пише, – "інвестор отримав безцінний актив задешево".
"Якщо вірити деяким публікаціям у пресі, то новий інвестор придбав вигідний актив, та ще й задешево. Насправді UDP і "А Девелопмент" отримали проблемну землю, та ще й заплатили за це ринкову ціну – більше ніж $2 млн. Проста арифметика: вартість лота 1,43 млрд грн, плюс 650 млн грн – борги підприємства, які повинен сплатити новий власник, плюс – 50 млн грн, які за законом необхідно інвестувати у релокацію виробництва. Якщо розділити цю суму на курс долара та площу ділянки (35 га), то вийде $2,15 млн за гектар”, – підрахував Бондаренко.
Вважати продаж "Більшовика" випадковим успіхом, за яким не можна судити про "Велику приватизацію", немає причин, і це ще один міф, який з'явився після приватизації, пише автор.
"Підозри у тому, що не всі об'єкти з переліку "Великої приватизації" можна буде продати так само вдало, як "Більшовик", обґрунтовані. Наприклад, стало відомо про чергове перенесення приватизації Об'єднаної гірничо-хімічної компанії. За даними аудиторсько-консалтингової групи "BDO Україна", яка готувала ОГХК до приватизації, цим кейсом зацікавилося понад 100 міжнародних інвесторів та інвестиційних фондів, але більшість із них відмовилася від участі – насамперед через інвестиційні ризики в Україні, саме тому кейс "Більшовика" може стати флагманом процесу успішної приватизації", – написав він.
Водночас можливе оскарження результатів конкурсу призведе до серйозних негативних наслідків, вважає журналіст.
"По-перше, це вдарить по репутації президента [Володимира] Зеленського, ініціатора та ідеолога "Великої приватизації". По-друге, стане фатальним для інвестиційної репутації України. Адже хто із серйозних інвесторів захоче брати участь у торгах, результати яких можуть без поважних причин скасувати?" – підсумував автор статті.
