"Конкурс призначено на 1 лютого. Згідно з конкурсною документацією, учасники аукціону поборються за право придбання єдиного майнового комплексу, до складу якого входить 35 приміщень, 803 одиниці обладнання та машин і навіть сім транспортних засобів. Однак усі пропоновані до продажу основні фонди підприємства навряд чи зацікавлять потенційних інвесторів. Головне, що впадає в око з першого погляду, – завод розташований в історичному місці Одеси – на Французькому бульварі. Саме тому Фонд держмайна може очікувати досить великий інтерес до лота", – зазначає авторка статті Надія Скляренко.
Вона підкреслює, що об'єкт приватизації містить багато сюрпризів, інформація про які недостатньо відома громадськості та потенційним інвесторам.
"У результаті конкурс із продажу ОЗШВ ризикує не тільки повторити колізії навколо київського "Більшовика", але й спровокувати куди більший скандал", – вважає журналістка.
За її інформацією, зараз на заводі зареєстровано лише 14 осіб.
І хоча ФДМ ставить в обов'язок переможцю торгів три роки зберігати профільний вид діяльності підприємства, його розташування в місті практично не викликає сумнівів, що основними його покупцями будуть далеко не винороби. Очевидно, що і для юридичних служб різноманітних девелоперів, які примудряються будувати що завгодно, де завгодно і як завгодно, особливих проблем ця вимога конкурсу не викличе", – пише авторка.
Скляренко зазначила, що ОЗШВ є складною структурою з великою охоронною зоною, також ситуацію ускладнює наявність безлічі орендарів.
"Об'єкт під приватизацію на Французькому бульварі має привабливу площу – 3,6 га землі. Однак у документації ФДМ абсолютно нічого не сказано про те, що 1,6 га з них має статус охоронної зони, – наголошує вона. – Чому? Очевидно тому, що земля не є об'єктом продажу в рамках конкурсу, і формально ФДМ продає лише завод. І навіть якщо покупець піде на покупку цього кота в мішку, то ці проблеми стануть уже не проблемами продавця, а покупця. Ще один "сюрприз", який простежується через відкриту документацію конкурсу, – це договори оренди майнового комплексу заводу, які діють аж до 2035 року. Говорячи простою мовою – весь об'єкт зав'язаний на договори оренди, і, як знає новітня українська історія приватизації, – найчастіше ці договори прописані таким чином, що ні ФДМ, ні хто інший не здатний позбутися довгострокових орендарів, якщо ті самі того не побажають".
Головні орендарі останніми роками розвивають на території заводу масштабний та знаковий для міста культурний проєкт, додала журналістка.
"Однак про Музей сучасного мистецтва Одеси, який із початку 2022 року почав свою роботу в корпусах ОЗШВ, у контексті майбутнього конкурсу взагалі мало хто говорить", – написала Скляренко.
Окрім того, у межах єдиного майнового комплексу заводу на приватизацію виставляють корпуси, що є пам'ятками архітектури.
"Невипадково одесити вже зараз висловлюються за збереження об'єкта й вимагають надалі розвивати його як культурний простір і місце відпочинку, наполягаючи, що ОЗШВ – це частина історичної та культурної спадщини. На останній сесії Одеської обласної ради також не обійшлося без теми ОЗШВ. Більшістю голосів депутати направили запити до ФДМ і Міністерства культури та інформаційної політики, у яких закликали адресатів зробити все можливе, щоб запобігти сценарію чергового будівництва на Французькому бульварі", – нагадала авторка матеріалу.
Водночас вона визнає, що рішення ФДМ про продаж ОЗШВ не містить жорстких обмежень чи вимог щодо розвитку проєкту для майбутніх інвесторів.
"Тому варіант абсолютно неконтрольованої забудови території не виключений. Значить, і в цьому випадку потенційний інвестор цілком може зустріти на своєму шляху не тільки нормативні перепони щодо забудови цієї ділянки Французького бульвару, а й суспільну протидію. І ця історія ризикує затягнутися не на один рік", – робить висновок журналістка.