+12 Київ
"По-перше, розблокувати роботу всіх портів, а не лише трьох, які були в "зерновій угоді". По-друге, повністю зняти обмеження щодо номенклатури цивільної продукції, яка проходить через порти. По-третє, щоб це була не тільки експортна, але й імпортна угода, що матиме позитивний вплив на всі сектори української економіки", – сказав політолог.
Головко зазначив, що "зернова угода" перетворилася на інструмент контролю з боку Росії за українським експортом і в такому вигляді зовсім не потрібна Україні.
Автор матеріалу Василь Январьов пише, що вихід Кремля із "зернової угоди" відкрив нові можливості для України. Він наголосив, що морські порти до повномасштабного вторгнення були вкрай важливим транспортним вікном на світові ринки – через них транспортували понад 60% українського експорту. Блокада призвела до скорочення українського експорту із $68 млрд до $44 млрд за 2022 рік, а за перші п'ять місяців цього року Україна експортувала товарів усього на $16,5 млрд. Такі дані публікувала в липні Державна митна служба України.
У Федерації роботодавців транспорту України (ФРТУ) зазначають, що через формат "зернової угоди" Росія фактично узаконила "право піратства" на морі і здобула безпрецедентні права на повний контроль за зовнішньою торгівлею суверенної держави в Чорному морі, а також контрольні функції у протоці Босфор, що не передбачено Конвенцією Монтре.
"Міжнародне співтовариство стало свідком зухвалого піратства в дії і, на жаль, де-факто погодилося з таким станом речей", – заявили у ФРТУ.
Підтверджуючи своє реноме пірата, Російська Федерація днями вдалася до ракетних обстрілів портів Одеса й Чорноморськ, пише автор.
"Найбільш радикальним кроком із боку світового співтовариства могло б стати проведення морської операції на кшталт "Ернест Вілл" у 80-х роках минулого сторіччя, коли американський флот захистив міжнародні комунікації в Перській затоці від нападів із боку Ірану. Але зрозуміло й те, що жодна країна не має великого бажання створювати ситуацію, коли її військово-морські сили можуть вступити у прямий бій із флотом ядерної держави. Навіть якщо цей флот виглядає так само жалюгідно, як ЧФ РФ", – вважає журналіст.
Ще один варіант – звернутися до закордонних партнерів із проханням забезпечити Україну всім необхідним озброєнням для надання їй можливості силового припинення піратських посягань з боку Росії на вільне комерційне судноплавство, зазначає він.
"Також ефективним із боку західних партнерів міг би бути й несиловий шлях, а саме запровадження дзеркальних механізмів до азово-чорноморських портів Росії у вигляді накладання санкцій на всіх учасників експортних/імпортних операцій держави-агресора й учасників процесів морських перевезень до її портів. Мова йде про судновласників, які заходять до російських портів, портові адміністрації, бункерувальні і стивідорні компанії, операторів буксирного флоту, які працюють у російських портах, страхові компанії тощо. Тобто введення повної заборони на роботу не тільки з російськими суднами, а й з портами агресора, для якого ціна заблокованого Азово-Чорноморського басейну становитиме близько $100 млрд на рік", – ідеться в матеріалі.
Понад 500 днів повномасштабної війни засвідчили, що з агресором треба розмовляти лише мовою сили, переконаний автор.
"Ще один важливий крок, який може бути зроблений українською владою прямо зараз, – це запуск у роботу нещодавно затвердженого урядом порядку надання гарантій компенсації шкоди, заподіяної суднам від війни, і створення додатково за участю зарубіжних партнерів України механізму комерційного страхування ризиків разом із міжнародними організаціями", – вказує Январьов.
Питання розблокування портів для всіх видів вантажів є надзвичайно важливим для України, оскільки має безпосередній вплив на українську економіку і здатність держави фінансувати армію, тому воно потребує постійного порушення на найвищому рівні з активним залученням міжнародних партнерів, резюмує журналіст.
