Адвокат: Свідки у справі про польоти Наливайченка, згідно з даними мобільного зв'язку і пропускної системи аеропорту, не могли бачити те, про що заявляли на слідстві G

У Солом'янському районному суді Києва триває слухання справи за обвинуваченням підполковника Служби безпеки України, який, за версією слідства, 3 квітня 2015 року організував незаконне перетинання державного кордону України "одним із колишніх керівників Служби безпеки України". Обвинувачення стверджує, що екс-голова СБУ Валентин Наливайченко нібито разом із лідером організації "Український вибір" Віктором Медведчуком зробив декілька вильотів до Російської Федерації без проходження прикордонного та митного контролю.

Сам Наливайченко у справі проходить як свідок, а обвинувачення висунуто співробітникові СБУ, який ніс службу в економічному главку СБУ і керував відділом, який здійснював контррозвідувальне забезпечення економічних інтересів країни в аеропортах Бориспіль і Жуляни.

У жовтні адвокат підполковника Олександр Мазур заявив, що захист дістав дані пропускної системи аеропорту, які підтверджують, що свідки не могли бачити пасажирів літака, тому що були в цей момент в інших місцях. У новому інтерв'ю виданню "ГОРДОН" захисник розповів, які ще дані з'явилися в суді, куди літала донька Наливайченка і навіщо прокуратура це з'ясовувала, що відбувається із "засекреченими" свідками і навіщо до суду викличуть експерта-поліграфолога.

– У жовтні в інтерв'ю виданню "ГОРДОН" ви сказали, що справу про нібито польоти екс-голови СБУ Валентина Наливайченка до Росії явно хочуть завершити до Нового року. Встигають?

– Після заміни прокурора ми "застрягли" на дослідженні письмових доказів у справі, але підійшли впритул до допиту свідків. Затрималися, тому що стало очевидно: новий прокурор не до кінця вивчив усі матеріали справи. А це завжди погано позначається на судовому розгляді. Треба визнати, що і слідство підставило прокурора, передавши йому в суд сирі матеріали. Зазвичай слідчі СБУ оглядають отримані від операторів мобільного зв'язку дані, складаючи докладні карти прив'язки того, хто телефонував, до місцевості. Але, мабуть, їх дуже квапили і вони цього не зробили. І ось тепер прокурор, червоніючи і бліднучи перед судом, намагається сам заповнити цей пробіл у розслідуванні. Нещодавно прокурор викликав до суду представника компанії Life, щоб він дав пояснення щодо телефонних з'єднань. Але прокурор, мабуть, забув або не побачив, що у справі у нас роздруківки від "Київстару". Оскільки фахівець нічого пояснити не зміг, одне засідання ми просто втратили.

Завжди погано, коли один прокурор надає в суд документи, а потім інший їх наспіх вивчає просто в судовому засіданні. Доводження обставин, у яких і сам ще не повністю розібрався, є для обвинувача воістину складним завданням. Як наслідок, на прохання прокурора суд уже долучив до справи купу непотрібних документів: дані про польоти сім'ї Наливайченка, відеозапис святкування якоїсь події прикордонниками (ми хвилин 10 дивилися в суді відео з їхніми застільними піснями) і навіть документи англійською мовою без перекладу. Коли захист вказує на очевидну недопустимість цих доказів, на допомогу прокурору приходить суддя зі словами: "Суд дасть оцінку цьому доказу у нарадчій кімнаті". А що тут оцінювати? За законом, у разі очевидної недопустимості доказів, суд повинен відразу визнати доказ недопустимим і припинити його подальше дослідження.

– Чому у справі змінився прокурор?

– Із практики скажу так: часто це роблять, щоб не покладати всю відповідальність на одного прокурора, коли справа ризикує розсипатися в суді. Відбувається часта зміна гравців: один прокурор – на слідстві, потім передають естафету іншому – і вже він приходить до суду, потім один-два прокурори змінюються ще на стадії судового розгляду. І коли постане питання: а як же здійснювався прокурорський нагляд, хто підтримував державне обвинувачення в суді і чому справа розсипалася, – крайніх наче і нема. Я не стверджую, що саме тому змінився прокурор у нашій справі, але не відкидаю цього. Бо за законом прокурор має здійснювати свої повноваження в кримінальному провадженні від його початку і до закінчення.

– Про які роздруківки ви говорите, навіщо представник мобільного оператора приходив у суд?

– Ідеться про роздруківки з'єднань абонентів мобільного зв'язку, які були, як вони стверджують, в аеропорту Жуляни і спостерігали, як Наливайченко кудись летів. Але якщо проаналізувати ці роздруківки, виходить, що свідки не могли перебувати в аеропорту. Згідно з базовими станціями, які приймають сигнал, вони перебували в зовсім інших місцях. Ці документи були відкриті захисту, ми з ними ознайомилися, але прокурор їх навмисне не надає в суд, тому що вони суперечать загальній картині справи. І виходить дивна ситуація: свідки кажуть, що користувалися мобільними телефонами і бачили певні події. А роздруківки стверджують, що в цей день телефонні дзвінки вони здійснювали зовсім з інших (суміжних) районів Києва.

Ці документи зібрало саме ж слідство, але коли стало зрозуміло, що вони виправдовують мого клієнта, прокурор їх просто не подав до суду. Звичайно, ми відразу ж звернулися до суду з клопотанням про необхідність дослідження цих документів. Але на наш подив, суддя відмовила в його задоволенні. На думку судді, прокурор сам повинен вирішити, які документи подавати, а які – ні. Отже, багато суддів прокурора, як і раніше, вважають "королем процесу", а щиросердне зізнання – "царицею доказів".

– Ви стверджуєте, що прокурор навмисне не подає в суд виправдувальних доказів?

– Так. Це ненормальна практика, але сьогодні нерідка. Відмова прокурора надати суду документи, які виправдовують обвинуваченого, – пряме порушення закону. Ми подали скаргу в Генеральну прокуратуру і ось нещодавно отримали відповідь: скаргу розглянуто, інформацію перевірено, підстав для реагування немає. Але одна річ, коли ГПУ не знає про порушення одного зі своїх колег, і зовсім інша – коли знає, але в упор їх не помічає. Отже, така поведінка прокурора відповідає позиції його керівництва у цій справі, що і було потрібно довести.

У нас є копія цих документів, і, безумовно, ми зі свого боку надамо їх суду, тому що вони мають значення для встановлення істини. Погодьтеся, це відіграє важливу роль для перевірки показань свідка, який стверджує, що 3 квітня 2015 року він був у аеропорту Жуляни, користувався своїм мобільним телефоном і бачив певні події.

Отже, якщо говорити про судовий розгляд справи, то так, процес рухається. Але схоже, що сторона обвинувачення не зацікавлена в установленні істини.

– Минулого разу ви говорили, що в цій справі допитали як свідків президента України Петра Порошенка і чинного голову СБУ Василя Грицака. Їх викликатимуть до суду? І самого Наливайченка, адже через підозри стосовно його перельотів судять вашого клієнта.

– Прокуратура ще не оприлюднила повного списку свідків, яких вона заявляє з боку обвинувачення. Тому ми не знаємо, чи прокурор викликатиме їх у суд. Наливайченко тільки один раз був на допиті, на етапі слідства. Думаю, його викликатимуть, тому що насправді всі ці події крутяться навколо нього. Упевнений, що прокурор не втратить нагоди допитати екс-голову СБУ.

– У жовтні ви говорили, що розраховуєте на допит свідків, дані про яких було засекречено, але чи то випадково, чи то через недбалість згодом було розкрито. Їх допитали?

– Мабуть, серед правоохоронців теж є прихильники видання "ГОРДОН". Щойно ми анонсували допит свідків, прокурор раптом згадав, що стосовно двох із них досі діють заходи підтримання безпеки. Отже, їх не можна допитувати в суді на загальних підставах, оскільки відомості про них є державною таємницею. Водночас нашого нового прокурора зовсім не турбує той факт, що попередній прокурор ще 10 квітня 2018 року в судовому засіданні заявив: усі заходи підтримання безпеки свідків знято і документи про це він подасть у суд. На цій підставі з квітня всі учасники судового процесу, зокрема прокурор і суддя, вільно називають справжні анкетні дані цих "секретних" свідків, і це чують усі присутні в залі судового засідання, зокрема журналісти. Але тепер прокуратура, мабуть, намагається відмотати цю ситуацію назад.

– Отже, у суді розголошують секретні дані?

– Ну, до останнього часу всі вважали, що будь-яких обмежень стосовно свідків уже немає. А розголосили ці секретні дані набагато раніше – у жовтні 2017 року, коли після закінчення розслідування старший слідчої групи СБУ надав стороні захисту всі матеріали кримінального провадження. Серед них були і документи з фотографіями, справжніми анкетними даними, місцями роботи, посадами, а також номерами телефонів узятих під охорону свідків. Тобто стороні захисту із жовтня 2017 року відомі всі ці дані "засекречених" свідків. Але у нас і в думках не було якось незаконно впливати на них. На мій погляд, це "засекречування" взагалі мало штучний характер.

Ми подали, звичайно, заяву в Генеральну прокуратуру стосовно того, що сталося розголошення державної таємниці – анкетних даних свідків, які перебувають під охороною держави. Відповіді жодної ми з ГПУ не отримали і після цього звернулися в суд. Рішенням слідчого судді Печерського районного суду міста Києва було встановлено два факти: бездіяльність прокуратури після отримання заяви про злочин і другий – ГПУ зобов'язали розглянути цю заяву в порядку та у строки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом, – не пізніше ніж через 24 години внести його до реєстру досудових розслідувань.

– Але якщо дані про свідків уже всім відомі, то який сенс їх далі "засекречувати"?

– Саме абсурдність ситуації й підштовхнула попереднього прокурора до думки про скасування заходів безпеки. Але, мабуть, дані цим свідкам запевнення в тому, що їх більше не викликатимуть, або страх почути від них на суді щось зовсім інше змусили новопризначеного прокурора "згадати" про те, що ці особи перебувають під охороною держави. Справжня мета таких дій очевидна: створити стороні захисту максимальні перешкоди для виклику і допиту цих осіб у суді. От і робіть висновок: хто насправді боїться правосуддя.

– Цих "секретних" свідків допитали не в Солом'янському суді?

– Їх допитували в Шевченківському. Річ у тім, що слідче управління СБУ розташоване територіально в Шевченківському районі міста Києва, і слідство має право допитувати деяких свідків у слідчого судді. Наприклад, якщо є підстави вважати, що свідок може померти або його здоров'ю загрожує небезпека, або він змінить свої свідчення під тиском когось, передбачено низку таких ситуацій. У нашому випадку допитали чотирьох таких свідків у слідчих суддів. Усе це долучено до справи – допити, їхні відповіді... Безумовно, нам було цікаво знати: яку аргументацію СБУ наводила і чим обґрунтовувала необхідність такого надзвичайного порядку допиту свідків, які живуть і працюють в Україні, нікуди не їдуть, ніхто їм не погрожує. Але коли ми звернулися з таким запитом, то отримали офіційну відмову: мовляв, суд не може надати матеріали, із якими зверталися слідчі СБУ, без згоди останніх.

Отже, суд віддано зберігає таємницю досудового слідства навіть після закінчення самого досудового слідства. Чи це тільки у справах СБУ? Надзвичайна відданість. Так чи інакше, ми вже звернулися до СБУ із проханням дозволити нам доступ до цих несекретних, але недоступних матеріалів допитів свідків. Із СБУ ми отримали відповідь: слідчі не мають жодних повноважень давати чи не давати дозвіл на ознайомлення з матеріалами після їх передання до суду. Із цим листом ми вже повторно звернулися в суд і тепер сподіваємося, що нам знову не відмовлять.

Не менш цікавим є те, як у нашій справі 19 травня 2017 року слідчий суддя Шевченківського районного суду задовольнила шість клопотань слідчого СБУ про надання тимчасового доступу до інформації про з'єднання абонентів мобільного зв'язку. Кожне із цих клопотань – по 53 сторінки, а кожен із вироків слідчого судді – по три сторінки. Здавалося б, розглянути й ухвалити рішення щодо цих шести клопотань цілком реально навіть за короткий робочий день п'ятниці. Але цього самого дня суддя встигає ухвалити ще аж 17 різних судових рішень у інших справах. Якість такого судового контролю під час розгляду згаданих шести клопотань СБУ викликає обґрунтований сумнів.

Інший слідчий суддя Шевченківського суду 19 травня 2017 року встиг не тільки допитати трьох свідків (на що витратив майже дві години), але й ухвалив 32 (!) рішення за іншими цивільними, кримінальними та адміністративними справами.

– Що далі планують у суді?

– Допит свідків, експерта-поліграфолога, дослідження доказів сторони захисту, допит обвинуваченого – і все.

– Поліграфологів завжди викликають у суд?

– Враховуючи загадковість такої експертизи – майже завжди. Проведення судово-психологічної експертизи із застосуванням поліграфа є звичайною практикою, коли у слідства не вистачає доказів. Тоді починають вдаватися до таких ось незвичайних, скажімо так, нетрадиційних методів доведення. Це більше діє, думаю, на суддів і на самих свідків, поведінку яких експерт може трактувати так чи інакше. Багато хто, до речі, із цієї причини і відмовляється проходити поліграф.

– Ви говорили, що всі свідки обвинувачення пройшли детектор брехні, але водночас їхні свідчення не відповідають геолокації їхніх телефонів.

– Не відповідають не тільки місцерозташуванню їхніх телефонів, але й даним системи контролю доступу про їх переміщення по зонах аеропорту Жуляни. Одного зі свідків фізично там не було. Другий говорить, що був, але сигнал телефона приймала станція в іншому районі Києва. Третій каже, що він там був, але водночас його магнітна картка-перепустка спрацьовувала зовсім в інших секторах аеропорту. Тому у захисту багато запитань до цих свідків. Усі вони пройшли поліграф.

– Як у справі опинилися дані про польоти дружини і доньки Наливайченка? Обвинувачення вважає, що ваш клієнт, підполковник СБУ, і їхній виліт забезпечував?

– Ми запитували у прокурора: із якою метою він долучає документи, що нібито дружина і донька Наливайченка літали до Росії 2014 року, яке це взагалі має значення? Прокурор заявив: Валентин Наливайченко дав свідчення, що його сім’я і він не літали до Росії від початку російської агресії, а ці матеріали вказують на брехливість його свідчень. Прокурор наполягав на залученні цих документів, і суддя пішла йому назустріч. Ми зацікавилися цим: невже колишній голова СБУ свідомо бреше про факти, які легко перевірити? Перевірили – і отримали документи (фотографії закордонних паспортів, відповіді аеропорту, пояснення осіб), що донька Наливайченка Ольга не літала до Росії від початку 2014 року і до сьогодні. І знову загадка: за документами слідства вона 2014 року летіла до Москви, але фактично цього дня вона летіла не до Росії, а до Греції.

Ми надамо суду всі докази щодо цього. І нехай тоді нам хтось заперечить, що це "не стосується справи": раз почали порушувати це питання – вивчайте його вже до кінця.

– Навіщо прокуратурі доводити, що донька Наливайченка літала до Росії, якщо обвинувачений – не Наливайченко, а підполковник СБУ, який виконує завдання в Жулянах?

– Можливо, ми маємо справу зі спланованою провокацією і фальсифікацією доказів. Комусь, мабуть, дуже хотілося кинути тінь, якщо не на самого Валентина Наливайченка, то на його сім'ю. Проте навіть тут фальсифікатори припустилися грубої помилки: стверджуючи про проходження об 11 годині 14 хвилин Ольгою Наливайченко прикордонного контролю для вильоту в Росію, вони не врахували, що літак зазначеного рейсу за 15 хвилин до цього вже відлетів. Цю інформацію ми перевірили і зафіксували.

– Коли будуть наступні засідання суду?

– 12-го і 28 грудня. Суддя призначає по два-три засідання на місяць, це досить часто. Запевняю, що захист зібрав чимало важливих документів і дослідження їх буде дуже цікавим. Ми передбачаємо, що всі зусилля сторони обвинувачення буде спрямовано на те, щоб визнати наші докази неприпустимими, однак із ними складно сперечатися. Тому ми і домагаємося гласного і спірного судового процесу.