$39.63 €42.29
menu closed
menu open
weather +11 Київ

Глузман: Коли на 112-й день я відчув, що смерть поруч, припинив голодування. Раптом відчув, що кістковий мозок у ногах заморожений G

Глузман: Коли на 112-й день я відчув, що смерть поруч, припинив голодування. Раптом відчув, що кістковий мозок у ногах заморожений Глузман про голодування: Це була емоційна реакція протесту на обурливе зло
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com

Колишній політв'язень і дисидент, голова Асоціації психіатрів України Семен Глузман в інтерв'ю головному редактору видання "ГОРДОН" Олесі Бацман розповів, що у 1970-х роках, перебуваючи в ув'язненні, він двічі починав голодувати. Обидва рази до нього застосовували примусове годування.

Колишній політв'язень і дисидент, голова Асоціації психіатрів України Семен Глузман в ефірі програми "БАЦМАН" головного редактора видання "ГОРДОН" Олесі Бацман на каналі "112 Україна" розповів, що у 1970-х роках він припинив голодування на 112-му дні, бо відчув, що помирає.

Він зазначив, що голодував двічі.

"Одне – 114 днів, інше – 112. Вже не пам'ятаю, яке з них було раніше", – підкреслив Глузман.

Водночас психіатр зазначив, що обидва рази його примусово годували.

"Було дуже страшно. Уперше було аж одноденне голодування, і мені було так страшно. А потім – нічого, звикаєш. Я описав це у своїй книзі спогадів. Не взяв її з собою. Колись зателефоную, я вам обов'язково подарую. Там є спеціальний розділ, уже потім написаний, про голодування. Це жахливий стан. Але я ж не міг вимагати у [голови президії Верховної Ради СРСР Леоніда] Брежнєва, щоб він мене випустив. Як зараз у [президента РФ Володимира ] Путіна вимагають. Це була емоційна реакція протесту на обурливе зло", – розповів Глузман.

Він зазначив, що коли відчув, що смерть десь поруч, то припинив голодування.

"Я ж лікар, тому особливе відчуття було. Раптом відчув, що кістковий мозок у ногах заморожений. Це був навіть не біль. Відчуття, що кістковий мозок заморожений. Я вже не міг підняти парашу. Я в парашу давно не ходив, бо не було чим, сеча тільки. Там плавав хліб, там плавали каші. Щодня заносили їжу, дражнили. Це було безглуздо, тому що відчуття голоду вже не було. Коли приносили їжу, у присутності наглядача потрібно було викинути туди. Там плавав хліб, у цій масі. Я відкрив кришку, дивився на цей хліб і думав, що знизу він уже промок, а от зверху – ні. І, напевно, я повинен дістати його і з'їсти. Зупинило мене знаєте що? Я як лікар розумів, що тут же можу загнутися, тому що шлунок вже не реагуватиме, буде просто пробка в шлунку. Але я дуже добре це пам'ятаю. Я не намагався, але стояв із піднятою залізною кришкою... Усе це – минуле, і слава Богу", – сказав Глузман.

Глузман: Я був би дуже поганим президентом. У в'язницях сиділи б не кишенькові злодії, а інші люди. Читайте повну версію інтерв'ю

У травні 1972 року Глузмана заарештував КДБ за "антирадянську агітацію і пропаганду". Суд інкримінував йому розповсюдження "самвидаву" і "неправдивої інформації про порушення прав людини у СРСР", зокрема про зловживання психіатрією у політичних цілях.

За вироком суду Глузман дістав сім років таборів і три роки заслання. Відбував покарання у політичній зоні у Пермській області. Двічі оголошував голодування, кожне з яких тривало чотири місяці.