Повернення другого президента України Леоніда Кучми до мінської групи є свідченням процесу перезавантаження олігархічної системи управління. Таку думку політичний оглядач Віталій Портников висловив 3 червня в колонці для сайта телеканала "Еспресо".
Він зазначив, що Кучма з'явився в Мінську після обрання президентом Петра Порошенка, оскільки влада потребувала консенсусу олігархів.
"Кучма міг здаватися ідеальною кандидатурою за декількома параметрами. По-перше, він не просто колишній "хрещений батько" всієї української олігархії, але й патріарх одного з найвпливовіших її кланів – клану Віктора Пінчука. По-друге, Кучма встановив неформальні відносини з російською політичною та підприємницькою елітою ще в 90-ті роки, коли велика частина нинішніх учасників політичного процесу ще не знала, що таке управління державою", – пише Портников.
Він додав, що коли консенсус олігархів із Порошенком "став розклеюватися", присутність Кучми в мінській групі стала не дуже потрібною, а зв'язки експрезидента з російською політичною елітою з "єльцинського клану" виявилися марними.
"Якщо Кучма все ж таки сприймав себе як українського медіатора, який повинен був знайти взаємовигідний компроміс на перемовинах із Кремлем, то [політик Віктор] Медведчук – скоріше, медіатор Кремля, який шукає компроміс на переговорах із Києвом. Так обидва українські переговірники, що мають авторитет у Москві, виявилися по суті абсолютно неефективними. І відхід Кучми із мінської групи був на цьому тлі абсолютно логічним. Він демонстрував крах олігархічного консенсусу і нездатність колишнього президента вплинути на Кремль", – вважає Портников.
Він додав, що повернення Кучми в мінську групу після обрання президентом України Володимира Зеленського означає, "що консенсус українських олігархічних угруповань – хоча б з питання взаємодії з Москвою – відновлено".
"Зеленський стає його гарантом, Кучма – його символом. Однак можливості другого президента з точки зору організації ефективного процесу взаємодії з Кремлем від цього не посилюються просто тому, що за цей час в Кремлі якщо щось і змінилося, то в гірший для Кучми бік. І, зрозуміло, сам [президент Росії Володимир] Путін буде завжди зацікавлений у тому, щоб Кучму, якого він сприймає як представника "єльцинських", врівноважував "його" Медведчук. А публічне повернення до переговорного процесу Медведчука – явно не те, що може дозволити собі новий президент", – зазначив політичний оглядач.
На думку Портникова, повернення Кучми в Мінськ є сигналом внутрішньополітичного характеру, покликаним продемонструвати, що частина українських олігархічних еліт готова до консолідації навколо нового президента.
"Це важливий сигнал і для Кремля, він повинен переконати Путіна, що українська влада після президентських виборів стабілізується і в неї є впливові прихильники. Інше питання – які висновки Путін зробить, коли отримає такий сигнал, і чи зацікавлений він у такий стабілізації", – підсумував він.
Тристороння контактна група почала роботу влітку 2014 року. Із травня 2015 року в межах контактної групи діє чотири підгрупи: з безпеки, політичних, економічних і гуманітарних питань. Група або збирається в Мінську, або проводить засідання в режимі відеоконференції. До неї належать представники України, Росії та ОБСЄ.
Спочатку українську делегацію на перемовинах очолював Кучма. 2 жовтня 2018 року прес-секретар експрезидента Дарка Оліфер повідомила, що він провів останнє засідання як голова української делегації на мінських перемовинах.
У листопаді Кучму замінив експрем'єр-міністр, ексголова СБУ і Міністерства оборони, колишній секретар РНБО Євген Марчук. 19 травня 2019 року Марчук покинув тристоронню групу.
3 червня Зеленський відрекомендував Кучму як нового голову тристоронньої контактної групи в Мінську.