-1 Київ
"Ось дивіться: коли у країни немає майбутнього, вона зазвичай пишається своєю історією або своїми героями. Тобто погляд спрямовано назад, в історію. Розумієте, коли людина захоплена чимось у майбутньому, перед нею відкриваються нові можливості, вона настільки захоплена, що їй... вона дуже толерантно ставиться до минулого. Чому у європейських країнах, демократичних країнах ви можете бачити пам'ятники абсолютно суперечливим героям? І коли ти їм ставиш це запитання, вони кажуть: "Ну, це ж наша історія". У нас уся наша історія забарвлена ідеологічно. У нас на наших вулицях можуть бути тільки ті пам'ятники історії, які відповідають поточній ідеології. Але так, слухайте, історія – це минуле. Минуле – воно не залежить від вашої думки, і від вашого прагнення, і від вашої ідеології. Воно якщо було, то було", – підкреслив Сейсембаєв.
Водночас він зазначив, що не залишав би пам'ятників радянським вождям Володимирові Леніну і Йосипу Сталіну.
"Тому що вони не герої, а лиходії. Але водночас їх не можна викреслювати з підручників і говорити, що не було таких особистостей. Теж не можна. Просто треба писати про них більше правди. Це інше питання. Тому що пам'ятник – окрім історії, він передбачає ще ставлення. Тому ось тут я б так сказав: що питання мови теж, зокрема... Зазвичай це питання постає в тих країнах, де в суспільства погляд спрямовано назад. І вони шукають привід для особистої гордині", – сказав Сейсембаєв.
Казахстанський бізнесмен Сейсембаєв: Інвестиції – це надії, виражені у грошах. Заощадження – це дисципліна, виражена у грошах. Кредит – це нетерпіння, виражене у грошах. Читайте повний текст інтерв'ю
