+1 Київ
Державне бюро розслідувань завершило досудове розслідування стосовно колишнього начальника Генерального штабу Збройних сил України Володимира Замани. Про це йдеться на сайті відомства.
Слідчі ДБР також виділили кілька напрямів реформування ЗСУ за участю Замани, які негативно вплинули на обороноздатність України та в подальшому на анексію Криму.
1. Злочинне скорочення ЗСУ.
У відомстві зазначають, що незважаючи на повернення до позаблокового статусу, що вимагало нарощування чисельності армії, протягом 2012–2013 років граничну чисельність ЗСУ було скорочено з 240 тисяч до 162 тисяч військовослужбовців.
2. Підрив стану мобілізаційної готовності.
2013 року було скорочено половину від штатної чисельності військкоматів. Унаслідок цього військові частини було укомплектовано лише на 25–55%. До того ж, згорнули "по-літерну" приписку мобілізаційних ресурсів до військових частин і знищили облік військової техніки. У ДБР зазначають, що результатом таких дій стала нездатність 2014 року скорочених військкоматів виконувати завдання за призначенням та організовувати територіальну оборону в зонах відповідальності.
Інфографіка: dbr.gov.ua
3. Знищення системи протиповітряної оборони.
Управління системою ППО Криму було передано командуванню Військово-морських сил України на півострові, яке надалі перейшло на бік ворога. До того ж було скорочено одну з двох бригад із ЗРК С-300В на озброєнні та зупинено програму модернізації ЗРК С-125 і С-200В.
Інфографіка: dbr.gov.ua
4. Незаконні організаційні зміни ЗСУ, які знівелювали стратегічні документи.
Проведені 2013 року масштабні організаційні зміни ЗСУ, що суперечать законодавству і не внесені у стратегічні оборонні документи країни, завадили ЗСУ в момент реалізації одного зі сценаріїв зовнішньої агресії сформувати ударну групу та захистити територіальну цілісність України.
Інфографіка: dbr.gov.ua
5. Невжиття заходів щодо реагування на зовнішні загрози.
Незважаючи на численні повідомлення розвідки, які чітко свідчили про підготовку наступальної операції з боку РФ наприкінці 2013-го – на початку 2014 року, не було вжито заходів щодо приведення ЗСУ до вищих щаблів боєготовності, організації територіальної оборони та проведення широкомасштабних військових навчань на території Криму.
Інфографіка: dbr.gov.ua
25 лютого 2019 року ексначальнику Генштабу генерал-полковнику Володимиру Замані повідомили про підозру в державній зраді. За словами тодішнього головного військового прокурора України Анатолія Матіоса, Замана низкою своїх наказів позбавив Українську державу основної ударної сили Збройних сил – протиповітряної оборони. Нібито через директиви ексглави Генштабу на початок анексії Криму в Україні не було обліку військовослужбовців, які підлягають призову в разі військових дій, підкреслив військовий прокурор. Він також заявив, що в особовій справі Замани було сфальсифіковано дані про присягу на вірність народу України.
Замана у відповідь сказав, що давав присягу у 1993 році, коли прибув служити у ЗСУ. За словами генерал-полковника, він скорочував тільки зайві підрозділи, назвавши текст підозри "нісенітницею".
Тодішній генпрокурор Юрій Луценко сказав, що реформа структури ЗСУ, яку провів Замана, фактично "готувала анексію Криму". За його словами, саме Замана видав директиву, якою підпорядкував керівнику Військово-морських сил, адміралу Юрію Ільїну, підозрюваному в Україні у державній зраді, всі частини тактичної групи "Крим" ЗСУ. Генпрокурор підкреслив, що такі дії паралізували опір українських військовослужбовців російській агресії.
У лютому 2019 року Заману заарештували. Печерський райсуд тричі продовжував йому утримання під вартою. 24 травня 2019 року, через майже три місяці арешту, Апеляційний суд Києва звільнив Заману з-під варти.
В інтерв'ю виданню "ГОРДОН" Замана звинувачував вищих посадових осіб України, зокрема тодішнього секретаря Ради національної безпеки та оборони Олександра Турчинова, у тому, що ніхто з них не збирався відбивати агресію в Криму, хоча, за його словами, була реальна можливість вибити російські війська з півострова.
Після звільнення з-під варти Замана назвав імена вищих посадових осіб України, яких вважає замовниками свого переслідування.
