Інтерв'ю Гордона із Зигарєм. Де і коли дивитися

Як розповів виданню "ГОРДОН" журналіст Дмитро Гордон, програму записали в Києві. Бесіда тривала понад дві з половиною години.

Під час інтерв'ю Зигарь говорив, як прийшов у журналістику і став військовим кореспондентом, чому пішов із посади головного редактора телеканалу "Дождь" і чи було це рішення частиною домовленостей із владою, хто стояв за спробою розгрому "Дождя", що і чому не увійшло у книгу "Уся кремлівська рать", про головні перемоги та поразки президента РФ Володимира Путіна і про його оточення, про те, чи вийде російський опозиціонер Олексій Навальний із в'язниці, про анексію Криму і війну на Донбасі, співпрацю з російською журналісткою Ксенією Собчак, а також про компроміси із совістю, залякування і про те, чи намагалася влада його купити та вербувати.

"Для Путіна важливим прикладом, на який він озирається, коли робить висновки, як не треба, є його вчитель [мер Санкт-Петербурга в 1991–1996 роках] Анатолій Собчак. І трагічна поразка Анатолія Собчака в 96-му році на виборах губернатора Петербурга – це просто підручник, у який Путін дивився і, може, дивиться досі. Він зробив із нього максимум висновків. Тому що у нього на очах людина втратила владу – і його життя полетіло під укіс. Він знає, що не потрібно робити, – те, що робив Собчак. Собчак виводив на перший план свою дружину, і занадто багато часу їй приділяли ЗМІ. Її непопулярність дуже шкодила Собчаку. Собчак дозволяв функціонувати незалежним телеканалам і незалежним ЗМІ. Собчак узяв участь у дебатах проти свого головного суперника. Собчак багато робив того, що робить нормальний західний демократичний політик. І все це привело його до поразки. Тому це викреслено з правил поведінки Володимира Путіна", – сказав журналіст.

Трансляцію інтерв'ю розпочнуть о 18.00.

Зигарь народився 1981 року в Москві. У дитинстві жив в Анголі, де його батько-військовослужбовець перебував у відрядженні. Навчався на факультеті міжнародної журналістики МДІМВ та Каїрському університеті, де вивчав арабську мову.

У 2000–2009 роках працював військовим кореспондентом газети "Коммерсантъ", спеціалізувався на репортажах із гарячих точок. У 2009–2010 роках був заступником головного редактора журналу "Русский Newsweek". З 2010-го до 2015 року обіймав посаду головного редактора "Дождя".

Після того, як пішов із телеканала, зайнявся розвитком власних проєктів. Випустив кілька книг, зокрема "Уся кремлівська рать", "Імперія має померти" та "Усі вільні". 2019-го запустив мобільний застосунок із виставами "Мобильный художественный театр".

2014 року Зигарь здобув Міжнародну премію за свободу преси від Комітету захисту журналістів, який розташований у США.