Рада Безпеки ООН має провести реформування з обмеженням права вето для його постійних членів. Про це під час відкритих дебатів у Радбезі заявив постійний представник України в ООН Володимир Єльченко, повідомляє сайт українського представництва.
"Реакція Радбезу на серйозні порушення міжнародного права є повільною і непослідовною... Тимчасова окупація Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а також територій Донецької і Луганської областей України наочно демонструє, що порушення основних принципів міжнародного права постійним членом Радбезу є однією з найсерйозніших загроз миру та безпеці", – підкреслив Єльченко.
За його словами, Росія використовує "реваншистську політику" і застосовує військову силу проти інших держав починаючи з 1990-х років. У зв'язку із цим Єльченко нагадав про ситуацію в Молдові, Грузії та Україні.
"Список порушень і протиправних дій Росії продовжує поповнюватися з явною підтримкою деспотичного уряду в Сирії, таємних операцій проти Великобританії, а також таємних убивств у моїй країні, сліди яких ведуть у Кремль", – зазначив український дипломат.
Він додав, що такі порушення відбулися "на тлі систематичних зловживань правом вето і кричущого нехтування з боку згаданого члена ради його зобов'язанням підтримувати мир і безпеку".
Єльченко заявив, що будь-який сценарій реформування Радбезу без обмеження права вето постійних членів буде неповним і не дасть необхідних результатів.
Серед пропозицій українського представництва в ООН – посилення Радбезом функції попередження конфліктів, а також розроблення "тестового алгоритму", який дасть змогу "належно і прозоро виконувати основну функцію ради щодо конфліктних ситуацій, зокрема актів агресії".
Росія, будучи постійним членом організації, зокрема, уже 11 разів блокувала в ООН резолюції, які стосувалися розслідування застосування в Сирії хімічної зброї.
У квітні повідомляли, що країни Заходу знайшли механізм обходу вето Росії в Радбезі ООН.
Мова йде про застосування резолюції "Єдність заради миру", яку ухвалили в ООН під час Корейської війни в 1950 році. Вона дає можливість обійти вето одного з постійних представників Ради Безпеки, поставивши питання на голосування Генеральної Асамблеї ООН. Для його схвалення необхідно дві третини голосів Генасамблеї.