-1 Київ
Журналіст і телеведучий Євген Кисельов у блозі на сайті радіостанції "Эхо Москвы" заявив, що почекає з коментарями щодо справи про замах на російського журналіста Аркадія Бабченка, поки СБУ не розкриє подробиць справи і не надасть наявних у неї доказів причетності російських спецслужб.
"Високочолих інтелектуалів, які спершу лили сльози за Бабченком, а тепер, коли з'ясувалося, що він живий, накинулися на нього мало не з кулаками, здається, уже ніщо не переконає. Якщо чесно, я вражений – замість того, щоб говорити про очевидне: путінський режим викопав льодоруб Меркадера, публічні розправи над політичними супротивниками поволі стають рутиною, а наші ліберали (та й західні слідом за ними) обговорюють моральні та професійні якості людини, яку збиралися вбити", – написав він.
Журналіст зазначив, що за час правління Володимира Путіна в Росії вбито чимало відомих людей. Водночас у половині випадків Путін не дістав від цього вигоди, якщо судити "з логіки цивілізованого демократичного світу".
"У Путіна інша логіка: ворогів мочити в сортирі на потіху російському обивателю, котрий намагається встати з колін, але водночас чомусь, як і раніше, залишається в колінно-ліктьовий позі", – вважає Кисельов.
Він додав, що був неприємно вражений звинуваченнями на адресу Бабченка, якого назвали негідним високого звання журналіста.
"Одна річ, коли Бабченка відлучає від професії головний редактор і одноосібний власник "Московского комсомольца" Павло Гусєв – живе втілення сучасного російського конформізму, рекордсмен щодо виживаності в абсолютно агресивному для журналістської професії російському політичному середовищі... Але який-небудь самопризначений охоронець високих журналістських стандартів, який, сидячи у своєму затишному будиночку із садом десь за тисячі верст на захід від України, де п'ятий рік іде війна і щодня вбивають людей, розмірковує про те, чи має право журналіст Бабченко прийняти допомогу українських спецслужб, які дізналися про небезпеку його життю, здається мені огиднішим за будь-якого колишнього комсомольського функціонера", – підкреслив журналіст.
Кисельов додав, що у РФ деякі прирівнюють українську СБУ до російської ФСБ, критикуючи Бабченка за співпрацю з нащадками КДБ.
"Насправді ФСБ і СБУ – зовсім не одне й те саме. Ще на початку 90-х дуже багато співробітників КДБ Української РСР, які не прийняли незалежності своєї батьківщини, від якої вони десятиліттями ревно охороняли український народ, від досади звільнилися з "органів". Одні пішли у приватний бізнес, інші – у кого були зв'язки в Росії – перебралися туди і продовжили там нести чекістську службу. В Україні ж слово "чекіст" і похідні від нього вже давно не те, що забуті – вживати їх у позитивному сенсі, як у певних колах Росії, стало просто непристойним", – розповів він.
Журналіст нагадав, що навіть за екс-президента Віктора Януковича у СБУ, МВС або інших спецслужбах не висіли портрети Фелікса Дзержинського, як вони висять у Росії. А після набуття чинності закону про декомунізацію прізвище Дзержинського зникло з українських географічних карт.
"У 2014 році після ухвалення закону про люстрацію із СБУ було звільнено всіх співробітників, які в радянському минулому служили у КДБ або закінчили навчальні заклади Комітету держбезпеки. Але знаєте, скільки їх до того часу залишалося серед двадцяти з гаком тисяч співробітників СБУ? Смішно сказати – чи то 17, до 19 осіб. Як кажуть, відчуйте різницю", – підкреслив він.
Кисельов додав, що після анексії Криму і початку російської гібридної війни проти України у СБУ прийшло чимало освічених молодих патріотів із дипломами найкращих вишів, зокрема іноземних.
"Повертаючись до Бабченка і професії журналіста, яким він відтепер нібито не гідний називатися, насмілюся запитати, а до чого тут журналістика? У цій історії Бабченко був не в ролі журналіста. Він був приватною особою, якій загрожувало замовне вбивство", – нагадав журналіст.
Він додав, що журналісти-розслідувачі часто видають себе за інших людей, ведуть приховану зйомку, купують інформацію і дістають секретні документи. Кримінальні хронікери зав'язують дружбу з поліцейськими, а військові журналісти співпрацюють з армією і спецслужбами та навіть миряться з військовою цензурою.
"Журналісти змушені іноді співпрацювати навіть із терористами. Щоб висвітлювати захоплення заручників, наприклад. Або готувати репортажі з територій, підконтрольних терористичним організаціям. Ще потрібні приклади? Що стосується Аркадія Бабченка, я не збираюся стверджувати, що він у всьому має рацію. Наприклад, мені здається, що він мав трохи інакше повестися в той момент, коли відбулося його сенсаційне "воскресіння", – розповів Кисельов.
На його думку, Бабченку треба було заздалегідь ретельно продумати промову після "воскресіння", однак він виступив "експромтом і не дуже виразно".
"Треба знати Бабченка. За всього розмаху, різкості й безкомпромісності його текстів, у звичайному житті він, як мені здається, людина дуже сором'язлива, навіть скута, яка цурається публічності, втікає від неї. Мені здалося, що в той момент він думав не про те, як сприймуть його виступ на брифінгу, а про те, щоб він швидше закінчився. Звідси, напевно, та сама незручна скоромовка, яка, можливо, зачепила почуття деяких його друзів і колег. Але будьмо великодушними й пробачмо йому це", – підсумував журналіст.
У вівторок, 29 травня, правоохоронні органи України повідомили, що Бабченка, який покинув Росію на початку 2017 року, застрелили на порозі його квартири в Києві.
30 травня стало відомо, що вбивство Бабченка було інсценуванням у межах спецоперації Служби безпеки України. Він вийшов до журналістів під час брифінгу голови СБУ Василя Грицака.
У відомстві заявили, що для замаху на Бабченка спецслужби РФ завербували громадянина України й заплатили йому $40 тис. У Києві затримали організатора замаху.
Протягом минулого тижня Бабченко дав кілька інтерв'ю, зокрема "Русской службе BBC" и телеканалу "Дождь". В інтерв'ю він сказав, що, погоджуючись на спецоперацію спецслужб, не думав про свою репутацію як журналіста, а рятував своє життя.
