"Лазня [у Лук'янівському СІЗО] – спільна, чоловіки-жінки [користуються] по черзі, на першому поверсі найздоровіша, величезний зал, людей 40 можна набити. Там десь п'ять струменів, і найголовніше, що вона розташована навпроти жіночого ізолятора – [на тюремному сленгу] "первинка", "карантинка", – згадує ексглава МВС України.
"Карантинка", за відчуттями Луценка, – "це найстрашніша штука".
"Там немає нар. Принаймні у наші часи [не було]. Там просто матраци кинуті, вони злиплися із брудом між собою із 40–50-х років [ХХ століття], і так кілька шарів на підлозі, там лежать люди, у цьому випадку жінки, і по них бігають щури", – поділився він.
Луценко, який за часів президентства Віктора Януковича майже два роки пробув у Лук'янівському СІЗО, а потім ще чотири місяці – у колонії, заявив, що згодом, на посаді генпрокурора України, докладав зусиль, щоб зробити тюремний побут цивілізованішим, зокрема змінити умови тримання у "карантинках".
"Лазня в Лук'янівському СІЗО – це здоровенна труба, із якої періщить вода. Варіантів два – або вище за 50 °C, або нижче за 20 °C. Середнього якось не виходило. Уперше, коли я зайшов, вийшло більше за 50 °C... Скрізь пара – і ти не знаєш, яке перед тобою приміщення. Ти заходиш, як їжачок у тумані. Що за тобою, перед тобою, позаду [не бачиш]. І всі з газетками", – розповів він.
Луценко пояснив, що в умовах СІЗО у лазні було "дуже важливо знайти чистеньке місце з газеткою, ти ж маєш сісти переодягтися".
"Рушник, мило і газетку обов'язково. Чому? Тому що у в'язниці на той момент було 5 тис. ув'язнених, [із яких] 200 туберкульозників і 20 СНІДів. Відповідно, ти маєш постійно стелити газетку, щоб зменшити контакт із можливим зараженням", – розповів колишній генпрокурор України.