Зазначають, що Гонгадзе, яка з 2004 року працює в "Голосі Америки" у США і на цей час обіймала посаду начальника україномовної служби VOA у Вашингтоні, 2022 року переїде до Києва.
Як пояснили в компанії, на тлі "посилення нарощування російських сил уздовж кордону України та в окупованому Росією Криму Гонгадзе інформуватиме світову аудиторію про агресивну позицію Кремля у Східній Європі та вплив Росії і Китаю в регіоні".
"Голос Америки" очікує, що на новій посаді Гонгадзе "розширить мовлення в регіоні, який потерпає від гібридної війни та дезінформації".
"Для мене велика честь продовжити мою сімнадцятирічну кар'єру в "Голосі Америки" у моїй новій ролі керівника у Східній Європі... Я з нетерпінням очікую на можливість висвітлювати Україну, ключове поле битви у глобальній боротьбі за демократію, а також більш широкого регіону для світової аудиторії", – заявила Гонгадзе.
У своєму Facebook вона зазначила також, що 20 років у США допомогли їй зрозуміти, "куди лине душа".
"Чекайте скоро в Україні, тепер у новій ролі. Буду розвивати мовлення "Голосу Америки" в регіоні для глобальної англомовної служби. Київ сьогодні – лінія фронту у боротьбі за демократію, і я пишаюся, що маю таку неймовірну можливість бути на лінії фронту з дезінформацією", – написала журналістка.
Контекст
Гонгадзе народилася у Бережанах Тернопільської області 1972 року (дівоче прізвище – Петришин).
На початку 90-х років почала займатися журналістикою. 1993-го прийшла працювати у відділ інформації львівської газети "Post-Поступ". Цього самого року почала співпрацювати з журналістом Георгієм Гонгадзе – була помічницею режисера документального фільму Георгія "Тіні війни".
1995-го вийшла заміж за Гонгадзе, а за два роки у пари народилися доньки-близнюки. 1997-го здобула ступінь магістра цивільного права у Львівському університеті. За два роки почала працювати головою відділу ЗМІ міжнародного пресцентру на телеканалі СТБ.
Разом із чоловіком займалася розслідуваннями діяльності тодішнього керівництва країни. Після вбивства Гонгадзе 2000 року виїхала до США разом із доньками, де отримала політичний притулок. Влаштувалася працювати в українській редакції "Голосу Америки" та на "Радіо Свобода".
Відома як борчиня за права людини та свободу преси. 2010 року посіла 52-ге місце у рейтингу найвпливовіших жінок України за версією журналу "Фокус".
Була модераторкою перших загальнонаціональних дебатів в Україні, присвячених позачерговим виборам до Верховної Ради України 2014 року.
2021 року закінчила річне навчання за стипендією Фонду Німана для журналістики в Гарвардському університеті, де зосередилася на стратегіях висвітлення російської інформаційної війни.