-1 Київ
"Йому написали рік народження 1952-й. Нова мати Марія Іванівна Шеломова й новий батько Володимир Спиридонович. Новий батько, нова мати, нове місце й дата народження. І уявіть собі цього хлопчика, якого знову переслали, як пакет, без зворотної адреси, і що йому потрібно знайти себе в нових умовах. А умови дуже бідні", – сказала вона.
Письменниця зазначила, що нові батьки жили в комунальній квартирі й дуже бідно: без гарячої води, з туалетом у коридорі та з обірваними сходами.
"І що найголовніше? Там було велике подвір'я, у якому всі знали одне про одного все, бо вікна відчинені ціле літо. І ніхто абсолютно не пам'ятав цієї жінки вагітною, і ніхто її не бачив із візком і дитиною. І треба наголосити, що їй було вже 42 роки, коли вона прийняла Вовку. Вона ледве пережила ленінградську блокаду, вона майже вже померла з голоду, але її витягли з-під трупів... Вона пережила все це. І коли закінчилася війна, їй було 33 роки, але вона не могла народжувати. І раптом 42 роки – і бах! – дитина", – пояснила Курчаб-Редліх.
Вона наголосила, що їздила в Ленінград і спілкувалася з жителями того двору.
"Розповіли, що одного чудового дня прийшла Марія Іванівна, тітка Маша, привела із собою за ручку хлопчика і сказала: "Друзі, це мій син Вовочка. Не ображайте його". Тобто з'явився новий чоловічок у цьому дворі. Ну й він у цьому дворі ріс. [...] Йому треба було постійно стверджуватися, що він такий, як і інші, тобто битися. У дворі знали, що він не син Путіних. І йому треба було відбиватися від усіх, хто його ображав. А він уже знав самбо й добре бився. І навіть захищав інших. І він ріс в умовах маленької хуліганерії", – розповіла Курчаб-Редліх.
Польська письменниця Курчаб-Редліх: Вітчим почав ненавидіти Путіна й дуже сильно його бив. Ця маленька людина раптом іде до школи, де всі знають, що вона позашлюбна дитина, що на Кавказі це жахлива річ. Читайте повну версію інтерв'ю
