0 Київ
Конкурс на посаду судді Верховного Суду викликає низку питань, які піддають сумніву результати, хоча провальним його назвати не можна. Про це заявив у своїй статті для видання "Ракурс" суддя Вищого господарського суду України Артур Ємельянов.
З достатньою підготовкою теоретичну частину конкурсу можна було пройти успішно, пише автор, посилаючись на враження своїх колег, які взяли участь у тестуванні.
"Незважаючи на те, що близько 10% питань були сформульовані некоректно, зокрема, передбачали кілька правильних варіантів відповіді. Часу для підготовки відповідей було достатньо. Загальна оцінка більшості учасників така: тестування було досить коректним, а підсумковий бал цілком відповідав реальному стану справ. У тих випадках, коли учасники самі знали слабкі місця щодо деяких відповідей, це цілком корелює з балами, отриманими ними у підсумку, а тому не викликало сумнівів в об'єктивності", – зазначив суддя.
Водночас він піддав критиці практичну частину конкурсу.
"Як і передбачалося (а такі побоювання неодноразово висловлювалися раніше), п'яти годин виявилося недостатньо для написання суддею постанови, яка має демонструвати досконале розуміння складної фабули, цілісний аналіз відповідного законодавства. Адже матеріали справи – це 70 із гаком сторінок тексту, процесуальні документи, події та висновки, що стали предметом аналізу попередніх судових інстанцій, не дослідивши які неможливо було ухвалювати рішення. Тільки на вивчення цього матеріалу було потрібно дві – дві з половиною години. Адже для того, щоб вищий суд розглянув справу, йому відводять місяць — на підготовку засідання, його проведення, питання", – пише Ємельянов.
Він додав, що сьогодні ніхто не пише рішення суду вручну, і для конкурсу можна було знайти 600 комп'ютерів із доступом до законодавчої бази.
"Таким чином, якщо тестування не викликало особливих питань у частині порядку проведення, то практичне завдання — це провал. Склалося враження, що це був тест на каліграфію, а не перевірка розумових процесів і здатності кандидатів виконувати державні функції вищого судового органу", – підкреслює автор.
Ємельянов також зазначив, що "деякі кандидати взагалі не заглядали до матеріалів справи, а через п'ять хвилин після старту конкурсу почали писати – і відразу на чистовик".
"Це були непоодинокі випадки, і я впевнений, що всі вони зафіксовані камерами відеоспостереження і преси. Крім того, "непоміченими" залишилися факти тривалої відсутності у залі кандидатів, які проходять тестування, причому мова йшла не про 10–15 хвилин, а про значно триваліший проміжок часу", – додав він.
Прохідний бал і методика оцінювання не були заздалегідь визначені, і це суддя вважає ознаками суб'єктивного підходу.
"Залишаючи собі право визначати його "у процесі", організатори конкурсу надали собі ще одну прекрасну можливість для мало чим обмеженого "власного розсуду", – пише він. – Таким чином, превалюватиме завідомо особистісний фактор членів комісії".
Суддя додав, що "не став би говорити про дискредитацію конкурсу загалом", і що його об'єктивний результат стане зрозумілим, коли буде представлено новий склад Верховного Суду.
"Над етапами конкурсу, які піддаються об'єктивній оцінці, переважає надширокий розсуд членів ВККСУ (Вища кваліфікаційна комісія суддів. – "ГОРДОН"), їхні нічим не підкріплені оціночні судження. Все це становить реальну небезпеку. І справа тут не в окремих кандидатах – суспільство загалом не повинне "програти" цей конкурс, тому що іншого шансу не буде. Якщо сьогодні до Верховного Суду не прийдуть ті, хто готовий протистояти будь-якому незаконному впливу, то завтра у країні станеться колапс. Люди піднімуться і влаштують суд Лінча і над суддями, які виносять несправедливі рішення, і над тими політиками, які посприяли цьому", – заявив Артур Ємельянов.
Сам він взяти участь у конкурсі не зміг: Вища кваліфікаційна комісія суддів його не допустила. Суддя назвав це рішення незаконним і політичним та заявив про подання позову до адміністративного суду.
У 2010–2014 роках Артур Ємельянов був заступником голови Вищого господарського суду України. У вересні 2015-го він пройшов люстраційні перевірку.
У жовтні 2016 року Генпрокуратура оголосила Ємельянову про підозру у втручанні в автоматизовану систему розподілу справ між суддями.
17 листопада Печерський районний суд Києва відхилив клопотання Генпрокуратури про вилучення застави у розмірі 1,5 млн грн, призначення нової застави у розмірі 5 млн грн та застосуванні для судді електронного браслета, 7 грудня було відхилено ще одне клопотання, про збільшення застави до 7 млн.
У січні Вища рада правосуддя усунула Ємельянова з посади. Суддя заявив, що рада "не встояла перед шантажем Генпрокуратури". 2 березня Вищий адміністративний суд України визнав незаконним звільнення Ємельянова з посади судді.
