+16 Київ
"Коли приходять [постпред РФ Василь] Небензя зі [своїм заступником Дмитром] Полянським разом, особливо у травні, коли в Небензі отака георгіївська стрічка, а в Полянського отака (ще більша. – "ГОРДОН"), тому що він має довести всім і своєму керівництву, що він іще більш щирий патріот, ніж навіть сам посол. Це просто серпентарій. Уся російська місія – це розвідники-шпигуни, які стежать не лише назовні, але й одне за одним, одне на одного доносять у столицю й у свої структури. Це цирк насправді", – сказав Кислиця.
За його словами, найгірше, що можуть собі дозволити українські дипломати (і не лише у структурах ООН у Нью-Йорку), – дозволити, щоб емоції "зсередини з'їли і вибили б із лав", що завадило б відстоювати інтереси України.
"Емоції потрібно якщо не придушувати, то принаймні відключати. Подекуди це непросто. І важливо, що це непросто не лише для мене, а я бачу і я знаю, що це непросто і для моїх колег – постійних представників інших країн. Зокрема, членів Ради Безпеки, які вимушені слухати "небензь" і "полянських" значно більше, ніж я. Тому що я маю ходити здебільшого на засідання по Україні, а вони ще мають ходити на засідання по Африці, по Близькому Сходу і слухати всю єресь, отруйні розповіді й відверту брехню щоденно", – підкреслив Кислиця.
Він зазначив, що знає колег, "які просто закривають обличчя руками", слухаючи представників країни-агресора.
"От реально закривають обличчя руками від відчаю, що вони вимушені це слухати. Тобто атмосфера всередині Радбезу – надзвичайно токсична. І подекуди засідання йдуть і по чотири години, і по п'ять. І це дуже складно. Не так складно, як бути у траншеї на фронті, звичайно, але це також непросто", – заявив український дипломат.
